1

Сільгоспник купив систему моніторингу збору врожаю: як показати в обліку

Жнива — це своєрідний апогей сільськогосподарської діяльності. Саме тоді стає зрозуміло, наскільки щедро віддячила земля за вкладені аграрієм ресурси. Та щоб дізнатися реальну картину, варто подбати про те, щоб вантажівка­друга зерна бува не “загубилася” на стадії молотьби й доставки на склад чи елеватор. Із цим завданням сучасні технології — системи GPS­моніторингу, розроблені спеціально для збору врожаю, справляються на відмінно. Що це за штучний розум і як його відобразити в обліку сільгосппідприємства, ми й розглянемо в статті.

Як працює система GPS­моніторингу

Не лише директор, фіндир чи інша особа, яка ухвалює рішення про придбання й встановлення такої мудрованої системи, повинні мати уявлення про її роботу. Бухгалтеру також потрібне розуміння, як саме влаштована система моніторингу, які функції вона виконує та які вигоди здатна принести підприємству. Бо ці знання допоможуть правильно класифікувати об’єкт для цілей бухгалтерського та податкового обліку. Тож наведемо коротко інформацію, яка буде корисною в бухгалтерській роботі.

Основне покликання системи GPS-моніто­рингу — це поетапний контроль за переміщенням зібраного врожаю, техніки й водіїв. Під пильним оком цієї системи перебувають комбайни, перевантажувачі зерна, зерновози та ваги на елеваторі чи складі. Вона дозволяє контролювати траєкторію руху комбайна полем, наповнення бункера комбайна зерном, фіксувати момент й обсяг вивантаження зерна з бункера в зерновоз, контролювати маршрут руху зерновоза від поля до елеватора або складу. Із її допомогою можна відстежити маршрут прямування техніки, несанкціоновані зупинки, відхилення від маршруту тощо.

Тобто система, наче міс Марпл, невпинно слідкує за переміщенням кожної зернинки й дозволяє виявити нестачу та визначити порушників. Хоча зазвичай до цього справа не доходить — сама присутність системи моніторингу дисциплінує персонал та відвертає від крамольних думок. А якщо після встановлення системи шофер Петрович таки відвезе вантажівочку пшениці своєму кумові в засіки, на сільгосппідприємстві відразу стане про це відомо.

Щоб реалізувати функцію “усевидячого ока” — в парі повинно працювати бортове обладнання й програмне забезпечення. На техніку встановлюють радіомітки, зчитувачі, датчики вимірювання рівня зерна тощо. Бортове обладнання складається, зокрема, із передавальних елементів та приймальної частини. Його встановлюють на транспортний засіб і за сигналами супутників системи GPS визначають швидкість, місце розташування й напрямок руху техніки. Також відбувається зчитування даних з різних датчиків і передача їх з каналів мобільного зв’язку та інтернету на комп’ютер диспетчера.

Наприклад, контроль зерновоза (перевантажувача) відбувається за допомогою автономних радіоміток. Приймальну частину підключають до GPS-контролера, вона живиться від борт мережі і її встановлюють на комбайн або перевантажувач, або в пункті прийому зерна (на елеваторі). Передавальну частину закріп­люють на перевантажувач, зерновоз, яка передає сигнал з ID-кодом на задану відстань (3—10 метрів). Вона живиться від вбудованого акумулятора. Таким чином можна простежити ланцюжок надходження врожаю від комбайна до елеватора. А вимірювання кількості зерна в комбайні (зерновозі) відбувається за допомогою ультразвукового або контактного датчиків. Достатньо порівняти цю інформацію з привезеним на елеватор зерном і можна обчислити нестачу продукції під час транспортування.


Увага! Повна версія статті доступна лише передплатникам газети "Все про бухгалтерський облік"!
Авторизуйтеся, будь ласка:
Стати передплатником
Увага! Після авторизації натисніть Ctrl+F5, якщо сторінка відображається некоректно.

Наталія БОБРИК,
консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”

Список використаних нормативно-правових актів:

1. ПКУ — Податковий кодекс України.

2. Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03 р. № 561.

3. Методрекомендації № 635 — Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.13 р. № 635.

4. Методрекомендації № 11 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну України від 23.01.15 р. № 11.

5. ДК 013-97 — Державний класифікатор ДК 013-97 “Класифікація основних фондів”, затверджений наказом Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507.