ІПК ДПСУ від 21.10.2020 р. № 4337/ІПК/9900-04-05-03-06 “Щодо нарахування ЄСВ на доходи адвокатів”

Державна податкова служба України

Індивідуальна податкова консультація від 21.10.2020 р. № 4337/ІПК/9900-04-05-03-06

Щодо нарахування ЄСВ на доходи адвокатів

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула лист ГУ ДПС у Харківській області від <…> і з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у рішенні від <…> та у постанові від <…> надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок).

Статтею 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пп. 6 п. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону № 5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно­правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (ст. 12 Закону № 5076).

Згідно з нормами пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 8 липня 2010 року № 2464­VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно зі ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

У разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно­правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95­ВР “Про оплату праці”, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно­правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з висновками, викладеними у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від <…> своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов’язок по сплаті у цей період єдиного внеску ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація, надана з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у рішенні від <…> та у постанові від <…>, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Лист має інформаційний характер.
Заголовок та виділення по тексту — редакційні.