Податок на репатріацію та продаж інвестактивів: чергові корективи
(пп. 1 п. 1, п. 16 р. I Закону № 786, зміни до пп.пп. 14.1.54, 141.4.1 та 141.4.2 ПКУ)
Тут можна виокремити такі три корективи.
По-перше. У пп. 14.1.54 ПКУ нормотворці окремо в пп. “і” виділили такий вид доходів із джерелом їх походження з України, як прибутки нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юрособи — резидента України, за умови, що в будь-який час упродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50% і більше утворювалася за рахунок нерухомого майна, що розташоване в Україні та належить такій юрособі — резиденту України або використовується нею на підставі договору довгострокової оренди, фінансового лізингу чи аналогічного договору.
Цією ж позицією доповнено й пп. “е” пп. 141.4.1 ПКУ (див. його новий абз. 6). Останній, нагадаємо, обумовлює прибуток від здійснення операцій із продажу або іншого відчуження певних інвестиційних активів, який підлягає обкладенню податком на репатріацію.
Своєю чергою, передбачено, що, зокрема, вартість обговорюваних акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку як найвища сума в будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухобліку такої юрособи (останній абзац пп. 14.1.54 та абз. 7 пп. “е” пп. 141.4.1 ПКУ).
По-друге. Визначено, що прибуток від відчуження інвестактивів, про які згадано в новоспеченому абз. 6 пп. “е” пп. 141.4.1 ПКУ, слід розраховувати за загальними правилами абзаців 9—11 пп. 141.4.2 ПКУ.
По-третє. Якщо уважно придивитися, то можна помітити: абз. 8 пп. 141.4.2 ПКУ, по суті, був клоном його ж абз. 9. Тому, щоб усунути такого двійника, абз. 8 пп. 141.4.2 ПКУ законодавці просто виключили.