Узяття на облік нерезидентів
(п. 14 р. I Закону № 786, зміни до п. 133.3 ПКУ)
Подекуди складається враження, що Закон № 786 прийнято для підчищення огріхів і недомовок, що вилізли, як змії погрітися на сонечку, після доведення в маси Закону № 466. Щоправда, реалізація такої світлої мети, як завжди, шкутильгає. Ось, наприклад, як у цьому випадку. Закон № 466 принципово інакше розставив акценти в адмініструванні податку, який має сплачувати постійне представництво. Замість постпредставництва на перший план законодавці вивели самого нерезидента. Так, серед іншого, з 23.05.2020 р. у пп. 133.2.2 ПКУ причаїлася норма, яка платниками податку на прибуток із-поміж нерезидентів називає вже не постпредставництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, а безпосередньо нерезидентів, які здійснюють госпдіяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інших нерезидентів, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому р. III ПКУ4.
4 Детально про це ми розповідали в газеті “Все про бухгалтерський облік” за 2020 рік: № 52 на стор. 16 та № 55 на стор. 12.
Окрім цього, п. 64.5 ПКУ в редакції, яка працює з 01.07.2020 р., визначає процедуру взяття на облік у контролюючому органі нерезидентів (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у т.ч. постійні представництва, або придбавають нерухоме майно чи отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 6 Закону № 2346. Між іншим, в унісон із цією нормою вже навіть підрихтовано й пп. 5 п. 3.4, п.п. 3.10, 4.4 та 4.8 Порядку № 1588. Більше про це ми розповідали в газеті “Все про бухгалтерський облік” № 69 за 2020 рік на стор. 34.
Ну і аби нерезиденти не гралися з покладеними на них обов’язками взяття на облік, як кіт із мишкою, законодавець запровадив санкції. Пункт 117.4 ПКУ за ведення нерезидентом (іноземною юридичною компанією, організацією) діяльності через відокремлений підрозділ, у т.ч. постійне представництво, без взяття на податковий облік передбачає штраф у розмірі 100 тис. грн. Його накладають безпосередньо на нерезидента. Далебі, перевірки з цього “постановочного” питання можуть бути тільки з 01.01.21 р. (абз. 2 п. 60 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).
У череді таких запроваджених нововведень, звісно, дещо вибивається зі строю п. 133.3 ПКУ. Він, нагадаємо, дотепер ще мовить про взяття на облік постійного представництва, а не нерезидента. Тому, вочевидь, законодавці вирішили вже повністю підчистити авгієві стайні, тож Законом № 786 вони постановили викласти п. 133.3 ПКУ в новій редакції, яка, по суті, мала б корелювати з іншими постановочно-нерезидентськими нормами. Так, після змін п. 133.3 ПКУ співатиме таке: нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї госпдіяльності через таке представництво в порядку, прописаному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав госпдіяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, уважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважають прихованими від оподаткування. Проте абз. 3 п. 1 р. II Закону № 786 визначено, що п. 133.3 ПКУ в такій видозміненій редакції запрацює тільки з 01.01.21 р.
“Чому аж із 2021 року?” — запитаєте ви. Відверто кажучи, нам це також не давало спокою. Тому довелося провести ціле розслідування. І виявилося, що ще проєктом коментованого циркуляра, либонь, на догоду прохань бізнес-спільноти, планувалося всі постановочно-нерезидентські норми (зокрема, п.п. 64.5, 117.4 та пп. 133.2.2 ПКУ) відстрочити до 01.01.21 р. У зв’язку із цим запуск із цієї ж дати й нової редакції п. 133.3 ПКУ також виглядав гармонійно. Але потім щось пішло не так. Адже в остаточний варіант Закону № 786, який підписав гарант, не потрапили приписи про відсунення в часі приписів п.п. 64.5, 117.4 та пп. 133.2.2 ПКУ, а норма про запуск нової редакції п. 133.3 ПКУ тільки з 01.01.21 р. так і залишилася. У підсумку маємо те, що маємо. Сподіваємося, таку законотворчу неохайність парламентарі найближчим часом усе-таки усунуть.