Безнадійна дебіторська заборгованість: нюанси обліково­податкової класифікації

“Безнадійність” словники трактують, зокрема, як відсутність сподівань на краще. І як би нам усім не хотілося оминати це слово або його синоніми (наприклад, безпорадність, безвихідність тощо), таке непозитивне поняття буквально “вшито” в життя на законодавчому рівні. Далі про це — розлогіше.

Безнадійною заборгованістю вважають прострочену заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашену внаслідок недостатності її майна. Бігме¹, подібна класифікація заборгованості неможлива просто на словах. Передумовою визнання заборгованості безнадійною є здійснення певних процедур, наприклад, коли дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення його заборгованості. Також безнадійною називають:

• заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
• заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Себто в цих випадках можна говорити про дебіторську заборгованість, позаяк безнадійність “вмикає” особа, яка щось надала іншій особі (гроші, матеріальні цінності тощо) і з певного моменту розуміє, що вже ніколи це не поверне.