Спільна діяльність: особливості реєстрації

Договір про спільну діяльність (далі — СД) з об’єднанням вкладів (простого товариства) у будівництві, з одного боку, — інтуїтивно зрозуміла конструкція. А з другого, такий договір несе в собі багато невизначених моментів. Достатньо сказати, що юридичний, податковий та обліковий аспекти договору про СД не завжди співпадають. Аби подолати проблемні моменти та згадані неузгодженості, потрібні кваліфіковані зусилля бухгалтера та юриста. Саме про це і йтиметься в нашій статті.

Державна реєстрація договору про СД

Стаття 210 ЦКУ1 містить положення, згідно з якими правочин підлягає держреєстрації лише в установлених законодавством випадках. Із введенням концепції держреєстрації речових прав як підстави їх виникнення держ­реєстрація правочинів втратила своє значення. Але в окремих випадках приписи законодавства щодо необхідності держреєстрації договорів (правочинів) збереглися. Зокрема, такими є договори про СД за участю іноземного інвестора.

Так, згідно з п. 2 Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого постановою КМУ від 30.01.97 р. № 112 (далі — Положення № 112), державній реєстрації підлягають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов’язаної зі створенням юридичної особи, укладені відповідно до законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України за участю іноземного інвестора. А п.п. 3 та 4 Положення № 112 передбачено, що держ­реєстрацію таких договорів (контрактів) здійснює Мінекономрозвитку та уповноважені ним органи (далі — органи держреєстрації). Держреєстрація договорів (контрактів) є підставою для іноземних інвестицій за ними відповідно до ст.ст. 23 та 24 Закону про іноземне інвестування2. Підтвердження держреєстрації договору — картка держреєстрації договору (контракту) та спеціальна відмітка про держ­реєстрацію на ньому.