Податкова пеня: які зміни стоять на порозі
(пп. 18 п. 3 р. І, пп. 81—83 р. І Закону № 466, зміни до пп. 14.1.162 та ст.ст. 129—131 ПКУ)
Щодо пені законодавець щедро насипав змін, хоч греблю гати. Маємо оновлене визначення, нові випадки застосування, що позначиться на нюансах нарахування і сплати пені. Норми Закону № 466, про які піде мова, запрацюють з 01.01.2021 р., тому ще є час їх переварити, обмізкувати та сховати під вуаль підсвідомості до цього моменту.
Так от, із нового року пп. 14.1.162 ПКУ пенею вважатиме суму коштів у вигляді відсотків, нараховану на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нараховану в інших випадках та порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством, дотримання якого покладено на контролюючі органи.
Наразі, як ми знаємо, пеню нараховують на суми грошових зобов’язань, які своєчасно не сплачені (відповідно до ПКУ). Незважаючи на різний підхід, не скажеш, що змінили шило на мотовило, бо податкові зобов’язання та/або суми фінансових санкцій, про які мовить зазначена вище юридична конструкція, складають та наповнюють зміст визначення “грошове зобов’язання”. Хоча нова норма не уточнює природу штрафних (фінансових) санкцій, але з пп. 14.1.265 ПКУ ми знаємо: ідеться про фінсанкції за порушення податкового та іншого законодавства, за яким пильнують контролюючі органи, у т.ч. за порушення в зовнішньоекономічній діяльності. Опліч того, у визначення грошового зобов’язання, за пп. 14.1.39 ПКУ, входить і пеня. Але, як сказано в п. 2 гл. 7 р. ІІІ Порядку № 422, — пеня на пеню не нараховується. А оновлення визначення пені остаточно, на рівні закону, не дасть підстав думати інакше.
Далебі, можна було б дійти висновку, що за змістом нове визначення пені схудло. Проте його друга частина після слів “а також”, що каже про нарахування пені у випадках, передбачених ПКУ або іншим законодавством, указує на те, що межі поля для застосування пені стануть ширші. Одна з причин у тому, що поняття “контролюючі органи” зараз складається з податкових та митних органів. Відповідно, нарахування пені в частині сплати митних платежів передбачено ст.ст. 178, 302 МКУ, дотримання якого контролюють митні органи.
Нарахування пені: точка відліку
Пеню за результатами перевірки, коли платнику нараховано грошове зобов’язання або податкове зобов’язання у випадках, не пов’язаних із перевіркою, нараховуватимуть починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні (далі — ППР). Їх об’єднано в одну підставу, але головне ось що: зараз у пп. 129.1.1 ПКУ, який застосовують у випадку визначення контролерами грошового зобов’язання за результатами перевірки, немає згадки про ППР. А це призводить до різних тлумачень щодо того, про який саме граничний строк ідеться. Бо однаково можна виснувати, що норма мовить про строк для сплати задекларованого податку за певний період або про строк сплати зобов’язання, визначеного в ППР. Нова редакція пп. 129.1.1 ПКУ усуває цю неоднозначність, і це великий, м’ясистий плюс на користь платників податків.
А от нарахування пені, коли контролюючий орган виявляє заниження податкового зобов’язання, виділено в окрему і нову підставу, що пропишеться в пп. 129.1.2 ПКУ. У цьому разі пеня капатиме на суму виявленого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати зобов’язання за відповідний податковий період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у т.ч. за період адміністративного та/або судового оскарження). Знову ж таки наголошуємо на конкретиці у формулюванні норми, що убереже завантажений мозок бухгалтерів та юристів від зайвого напруження стосовно того, як визначити період, що попаде під пеню. Хоча, звісно, ліпше, нехай вона для них залишиться сухою теорією й взагалі не буде приводу для застосування пені.
У пп. 129.1.3 ПКУ, який присвячений пені в разі самостійного виявлення платником або податковим агентом помилок у звітності, дві важливі правки. Він працюватиме, якщо платник самостійно донараховує грошове зобов’язання, а не податкове, як зараз. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Адже “грошове зобов’язання” ширше за змістом, як річка за струмок, бо включає в себе власне податкове та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або фінсанкцію (прозорий натяк на 3% та 5% самоштрафи за п. 50.1 ПКУ), що справляється з платника у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, за яким пильнують зазначені органи. А податкове зобов’язання — тільки податок, збір та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, установленим ПКУ та/або МКУ.
На додачу пп. 129.1.3 ПКУ більше не міститиме пільговий строк, у межах якого не нараховують пеню, коли підприємство самостійно коригує ціну контрольованої операції та відповідну суму податкових зобов’язань. Але для решти випадків самовиявлення помилки тут можна зітхнути: 90-денний пільговий строк ненарахування пені буде збережено.
Нові підстави для пені
Звертаємо увагу на донині невідомі ПКУ підстави для нарахування пені, які пропишуть у його пп. пп. 129.1.4 та 129.1.5.
По-перше. Під роздачу потрапляють податкові агенти, якщо податковий орган за результатами перевірки виявить:
— заниження податкового зобов’язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників;
та/або
— несвоєчасну сплату, несплату (неперерахування) утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків.
У такому разі пеня розпочне нараховуватись із першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов’язання, визначеного ПКУ.
Але ось як визначатимуть момент закінчення нарахування пені в цих випадках? Якщо зобов’язання було занижено податковим агентом при нарахуванні (виплаті) доходу нерезиденту чи іншому платнику — у день закінчення нарахування пені (тобто день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролерами за результатами перевірки) за весь період заниження зобов’язання, починаючи зі згаданого вище першого робочого дня.
Коли ж виявлено несвоєчасну сплату (несплату) утриманих податків, датою закінчення нарахування пені буде день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов’язань.
По-друге. На стягнення пені на свою користь зможуть розраховувати самі платники податків. Бо у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів нарахування пені стартуватиме починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів. Ця точка відліку також стосується пені за несвоєчасне відшкодування сум ПДВ, яка наразі закріплена в п. 200.23 ПКУ.
Нарешті, платники податків отримають хоч якийсь важіль впливу, який заважатиме контролюючим органам баритися при поверненні переплати та відшкодування ПДВ. Механізм сплати цієї пені повинен затвердити Мінфін.
До порушення строку перерахування податків, зборів, платежів із вини банку належатиме випадок, коли банк повернув платіжку без виконання або платник звернувся до банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, та ініціювання сплати коштів не було завершене (п. 129.7 ПКУ).
Ще одна файна новина — уперше в ПКУ зафіксують чіткий, змістовний перелік випадків, коли пеню не нараховують, а нарахована підлягає списанню:
• закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли в контролюючого органу, відповідно до ПКУ, виникло право нарахувати пеню платнику;
• вчинення діяння (дії або бездіяльності):
— особою, що діяла відповідно до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України (напевно, це технічна нестиковка, бо правильна назва цього суду, за Конституцією України, — Верховний Суд);
— унаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими в установленому законом порядку;
— із вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи — учасника платіжної системи, еквайрія;
• виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою. Помилку/збій може підтвердити техадміністратор та/або методолог електронного кабінету або повідомлення на офіційному вебсайті ДПС, або рішення суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету;
• протягом строку прийняття спадщини — на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців;
• в інших випадках, передбачених ПКУ.
Загалом зміни щодо пені, на наш погляд, можна назвати позитивними. Є надія, що коли вони запрацюють, то вбережуть не один “гаманець” від зайвих витрат на пеню, які можна прилаштувати з більшою користю для підприємства.