Права контролюючих органів

(п.п. 9, 10, 15 р. І Закону № 466, зміни до ст.ст. 20, 21, 41 ПКУ)

Цілком очікувано, що після реорганізації ДФСУ¹ й утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, ст. 41 ПКУ відкоригували в частині визначення терміна “контролюючі органи”. Проте органами стягнення залишаються виключно податкові, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах повноважень, а також держвиконавці — у межах своїх повноважень.

У зазначених інституцій поповнення арсеналу їх повноважень, які навряд чи сподобаються платникам податків, адже реалізація цих контрольних функцій безпосередньо стосується їх діяльності.

Так ось до нових прав податкової належить:

— аналізувати фінансовий стан платника, що має податковий борг, та стан забезпечення наявного боргу податковою заставою;

— звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми боргу в держскарбницю або його частини за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі;

— отримувати пояснення роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких не оформлена. Це право може бути застосовано під час перевірок дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин, дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (зосібна, без документального оформлення) зарплати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що належать до оподаткування, у т.ч. унаслідок неукладення платником трудових договорів із найманими особами.

Митні органи отримали право:

— одержувати безоплатно встановленим порядком від держорганів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, платників податків інформацію, документи і матеріали, що стосуються обліку та адміністрування мита, акцизу, ПДВ, інших податків, які, відповідно до податкового, митного та іншого законодавства, справляють у зв’язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням із таких територій;

— проводити аналіз та здійснювати управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю.

Ці та інші оновлені повноваження, що відображені в ст. 20 ПКУ, уже набрали чинності. Пустити в рух ті з них, які пов’язані з перевірками, наразі заважає мораторій, який наче муром стоїть між контролюючими органами та підприємствами (підприємцями).