Порядок сплати держдивідендів оселився в ПКУ

(пп. 2 п. 21, пп.пп. 8 та 9 п. 24 р. I Закону № 466, зміни до п.п. 46.1, 46.2, 49.18 та 49.19 ПКУ)

Іще в березні, який іноді поетично називають “березілем” або “марцем”, поточного року ми повідомляли: Закон № 185, який регулює управління об’єктами держвласності й, зокрема, закріплює обов’язок за держпідприємствами, їх об’єднаннями й деякими госп­товариствами із часткою держави сплачувати до держбюджету частину чистого прибутку, Законом № 465 було щедро нашпиговано посиланнями на ПКУ. Детально про це див. у газеті “Все про бухгалтерський облік” № 22
за 2020 рік на стор. 9.

Своєю чергою, у ПКУ ще донедавна “держдивідендих” норм було годі й шукати. Тут вони з’явилися лише з 23.05.2020 р., завдяки змінам, внесеним у головну податкову скрижаль Законом № 466. Тому давайте разом проаналізуємо, що цікавого законодавці застовпили в ПКУ відносно частини чистого прибутку (доходу)/держдивідендів.

По-перше. Пункт 46.1 ПКУ доповнено новим третім абзацом. Він розрахунки (у т.ч. розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), що платники подають до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податківців, прирівнює до податкової декларації. Відтак за неподачу (чи несвоєчасну подачу) “держдивідендного” звіту відвертітися від штрафів із п. 120.1 ПКУ тепер точно не вийде. Підтверджує це й абз. 10 ч. 5 ст. 11 Закону № 185¹.

Раніше, нагадаємо, над держпідприємствами не висів дамоклів меч відповідальності за неподання (чи несвоєчасне надання) відповідної звітності. Наголошували на цьому й контролери (див. консультацію в категорії 102.22 ЗІР, яка, зі зрозумілих причин, наразі втратила чинність).

По-друге. В абз. 3 п. 46.2 ПКУ уточнено: фінзвітність є додатком (невід’ємною частиною), зокрема, і до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку. Відповідно, у разі неподання її в тандемі з “держдивідендним” розрахунком можна наразитися на його неприйняття податківцями з усіма витікаючими із цього неприємними наслідками (п. 49.11 ПКУ). Бо в такому разі, відповідно до п. 48.7 ПКУ, податкова звітність узагалі не вважається податковою декларацією.

Нагадаємо: дотепер також існувала вимога подавати фінзвітність разом із розрахунком частини чистого прибутку (доходу) — див. абз. 2 п. 3 Порядку № 138. Однак ніде не було чітко регламентовано, що вона є саме додатком (невід’ємною частиною) до нього.

По-третє. Закон № 185, говорячи про порядок та строки “держдивідендого” звітування, переводив стрілки на ПКУ. У зв’язку із цим законодавці відповідні норми закріпили в п.п. 46.2, 49.18 та 49.19 ПКУ.

Так, в абз. 5 п. 46.2 та нових абзацах 2, 3 та 4 п. 49.19 ПКУ визначено: для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні — квартал, півріччя, три квартали, рік.

Проте тут-таки для платників дивідендів на державну частку² податковим (звітним) періодом названо календарний рік. До речі, таке правило йде в унісон з абз. 9 ч. 5 ст. 11 Закону № 185.

Водночас в абз. 6 п. 46.2 ПКУ нормотворці прописали: розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку³ слід складати наростаючим підсумком та подавати контролерам разом із фінзвітністю в строки, передбачені ст. 49 ПКУ.

По-четверте. Оновлені п. 49.19 та пп. 49.18.6 ПКУ (в ув’язці з пп. 49.18.2 ПКУ) передбачають, що звітувати відносно частини чистого прибутку (доходу) за внутрішньорічні звітні періоди (квартал, півріччя, три квартали) необхідно протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Тоді як за рік щодо нього треба встигнути відчитатися — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таке правило, либонь, не повинно стати відкриттям для державних унітарних підприємств та їх об’єднань. Адже й дотепер вони так звітували під прикриттям роз’яснень податкової (див. лист ДФСУ від 31.01.18 р. № 2834/7/99-99-15-02-01-17).

Своєю чергою, судячи з нового пп. 49.18.7 та абзаців 3, 4 п. 49.19 ПКУ, платники дивідендів на державну частку (незалежно від того, прийняли вони рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, чи ні) подати “держдивідендну” звітність повинні до 1 липня року, що настає за звітним.