Постійні представництва нерезидента
(пп. 21 п. 3 р. 1 Закону № 466, зміни до пп. 14.1.193 ПКУ)
Кого завгодно запитай, представництва нерезидентів (далі — ППН) давно притягують увагу вітчизняних податківців із багатьох причин. Пам’ятаймо хоча б довжезні палкі дискусії щодо обкладення податком на прибуток коштів (цільового фінансування), отриманих ППН від нерезидента на своє утримання. Пізніше Закон № 2245 призначив ППН об’єктом контролю за трансфертним ціноутворенням. Відтепер і Закон № 466 суттєво відкоригував наповнення терміна “постійне представництво”. Себто не лишень дещо змінив об’єкти, які вважають ППН для цілей оподаткування, і ті, яких постпредставницьке “щастя” оминає. Він також вималював правила розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні.