Резерв очікуваних кредитних збитків: старий новий знайомий

(п. 89 р. І Закону № 466, зміни до ст. 139 ПКУ)

До назви п. 139.2 ПКУ додали резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів). Також нотатку про нього поміщено в пп.пп. 139.2.1 і 139.2.2 ПКУ, які верховодять коригуванням фінансового результату до оподаткування, себто збільшують та зменшують його відповідно. Це ремарки уточнюючої природи, позаяк платники податку на прибуток, які послуговуються міжнародними обліковими стандартами, контактують саме з таким резервом. Тож приведемо на пам’ять МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, який повеліває визнавати знецінення фінансових активів у сумі очікуваного кредитного збитку. Кредитні збитки (credit loss) МСФЗ 9 позиціонує як різницю між усіма передбаченими договором грошовими потоками, що належать суб’єкту господарювання, і грошовими потоками, які він очікує отримати. Очікувані кредитні збитки визнають у фінансовій звітності як резерв. Він — побратим резерву сумнівних боргів і його створюють за:

— фінансовими активами, які оцінюють за амортизованою собівартістю (видані підприємством позики, депозити, дебіторська заборгованість (у тому числі торговельна) тощо) та справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

— дебіторською заборгованістю за орендою;

— дебіторською заборгованістю та контрактним активом;

— договором фінансової гарантії.

Таким робом, різняться лише бухгалтерські методи розрахунку резерву сумнівних боргів та визнання очікуваних кредитних збитків. Сам же принцип збільшення/зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування обох резервів — однаковий.