Оподаткування доходів нерезидентів: податок з негрошових виплат, небуття окремого балансу ППН та коефіцієнта 0,7

(пп. 2 п. 90 р. І Закону № 466, зміни до п. 141.4 ПКУ)

Пункт 141.4 ПКУ з 23.05.2020 р. зазнав значних змін.

По-перше. У пп. 141.4.2 ПКУ перелік осіб, які де-факто є податковими агентами в разі виплати нерезиденту або уповноваженій ним особі доходів українського походження, увідповіднено до п. 133.1 та п. 132.2 ПКУ (див. “Платниками податку офіційно названо єдинників, фізосіб-загальносистемників та самозайнятих осіб”, “Платники-нерезиденти: замість ППН платником стає нерезидент, який господарює в Україні через нього”). Тож податок зі згаданих вище доходів утримують резиденти (юрособи, фізособи-підприємці на загальній та спрощеній системі оподаткування, фізособи, які провадять незалежну професійну діяльність), нерезидент із госпдіяльністю через ППН, які виплачують їх нерезиденту або уповноваженій ним особі. Ставка податку — 15%, із виплат у вигляді фрахту та за виробництво та/або розповсюдження реклами — 6% і 20% відповідно. Пріоритет над вітчизняним порядком оподаткування мають правила, встановлені чинними на момент виплати доходу міжнародними договорами з країнами нерезидентів. В оновленому пп. 141.4.2 ПКУ окремо виділено тезу: доходи, які потрапляють до нерезидента від його ППН на території України, під намальовані вище вимоги не підпадають.