Платники-нерезиденти: замість ППН платником стає нерезидент, який господарює в Україні через нього

(пп. 2 п. 84 р. І Закону № 466, зміни до п. 133.2 ПКУ)

Модифікували й пп. 133.2.2 ПКУ, за оновленим змістом якого з 23.05.2020 р. платниками з-поміж нерезидентів також вважають:

1) нерезидентів, які здійснюють госпдіяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи українського походження;

2) інших нерезидентів, на яких покладено обов’язок сплачувати податок порядком, установленим р. ІІІ ПКУ.

До цієї події місце “новобранців” посідали постійні представництва нерезидентів (далі — ППН). Тож із чим пов’язано ці зміни, з’ясуємо далі.

А відштовхуватимемося від того, що за загальним правилом пп. 141.1 ПКУ оподатковують доходи з джерелом їх походження з України. Водночас зважте на пп. 14.1.54 ПКУ: він кваліфікує це як “будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України”. Підпункт 141.4.1 ПКУ і собі мовить про доходи з джерелом походження з України, себто фактично покликається на визначення з пп. 14.1.54 ПКУ.

А наразі — увага! Підпункт 14.1.36 ПКУ поєднує госпдіяльність з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. А доходи вітчизняного походження не завжди пов’язано з госпдіяльністю нерезидента. Взяти бодай дивіденди, які нерезидент отримує від інвестиційної діяльності, або відсотки, які “виспівають” у процесі його фінансової діяльності. До змін у пп. 133.2.2 ПКУ в прибутковому ланцюжку виплат ППН доходу нерезиденту від впровадження останнім госпдіяльності воно лише виконувало функції податкового агента — цілком і повністю відповідаючи пп. 141.4.2 ПКУ. А фактично платником податку був нерезидент. До того ж ППН було й залишається “незалежним” платником податку щодо прибутків нерезидента, який через нього провадить свою діяльність на території України (пп. 141.4.7 ПКУ). А бути “два в одному” хитромудро, авжеж?

А тепер погляньмо уважно на пп. 141.4.2 ПКУ, бо без нього геть не обійтися в аналізі “кругообігу” платників-нерезидентів. Закон № 466 суттєво відкоригував його, про що ми поговоримо далі. Але з огляду на “єдинокровність” пп. 141.4.2 ПКУ та п. 133.2 ПКУ, маємо трішечки забігти наперед і пояснити ось що. До 23.05.2020 р. у пп. 141.4.2 ПКУ йшлося про оподаткування виплат з доходів, отриманих нерезидентом від здійснення в Україні госпдіяльності. Причому ці доходи припасовувалися до пп. 141.4.1 ПКУ, і резидентам та ППН наказувалося утримувати з них податок за ставкою 15%, якщо міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування іншого не джерелять. Так ось, змінений пп. 141.4.2 ПКУ звільняє з 23.05.2020 р. від подібного оподаткування доходи нерезидента, отримані ним через ППН. Опріч того, ППН статусу юрособи не має, тож не може здійснювати ані якихось виплат іншим нерезидентам, окрім свого, ані отримувати доходи українського походження. У будь-якому разі ці доходи де-юре виплачує й отримує безпосередньо нерезидент — “власник” ППН. Саме тому, вважаємо, ППН й виключили з лав платників-нерезидентів.