Відшкодування шкоди— без ПДВ…Або, мабуть, без ПДВ
(пп. 2 п. 109 р. I Закону № 466 — зміни до п. 188.1 ПКУ, діють із 23.05.2020 р.)
Раніше під тягар ПДВ не потрапляли лишень такі госпсанкції, як неустойка (штрафи та/або пеня). Пункт 188.1 ПКУ дозволяв не включати їх до договірної вартості товарів/послуг, яка виступає базою для нарахування ПДВ під час їх постачання. До бази не включали також три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні, які одержували від тих, хто довго не платив.
Із 23.05.2020 р. Закон № 466 розширив перелік надходжень, які не обкладають ПДВ. Тепер до бази не включають відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішенням міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів чи іноземних судів, що отримані внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. Не хочеться цьому вірити, та вельми схоже, що тепер буде вигідно порушувати госпдоговори й чинити інші неподобства, які призводять до упущеної вигоди, аби законно зменшити партнеру податкове навантаження на 20%.
Цікаво також буде почути, як податкові органи тлумачитимуть цю нову норму. А чи обмежать вони її виключно надходженнями з-за кордону, коли відшкодування шкоди домоглися від нерезидента через іноземні суди або арбітраж? Адже раніше відшкодування матеріальної шкоди, наприклад, у разі пошкодження чи втрати вантажу під час перевезення, вони наказували обкладати ПДВ як звичайне постачання товарів (див. ІПК ДФСУ від 12.11.18 р. № 4790/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 15.03.19 р. № 1070/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Чи змінять вони свою позицію в подальшому, покаже лише час.