Тимчасові митні декларації підтверджують податковий кредит
(п. 113 р. I Закону № 466 — зміни до п. 198.6 ПКУ, діють з 23.05.2020 р.)
Тимчасові, періодичні та інші види митних декларацій (далі — МД), за якими суми ПДВ сплачують до бюджету під час імпорту товарів, цілком реабілітовані. Відтепер вони є повноцінним документом для підтвердження податкового кредиту імпортера, і податківці більше не мають права вимагати його відкладати до моменту оформлення остаточної МД.
До речі, Мінфін уже давненько вмовляв податківців “зглянутися” над тимчасовими МД. Упиратися податківцям дозволяла судова практика, що склалася не на користь платників податку (див. лист Мінфіну України від 12.02.2020 р. № 11310-09-62/4610 у газеті “Все про бухгалтерський облік” № 35 на стор. 16). Та змінити їхню фіскальну позицію не спромігся навіть фінрегулятор (див. лист ДПСУ
від 04.10.19 р. № 316/4/99-00-07-03-02-13).
Тож можна вважати, що законодавці розрубили цей Гордіїв вузол і встановили справедливість. Лишається тільки з’ясувати, що робити з тим податковим кредитом, який під тиском податківців відтягували до моменту оформлення остаточної (додаткової) МД, минаючи період, коли ПДВ був фактично сплачений до бюджету.
З огляду на той факт, що зміни до п. 198.6 ПКУ набрали чинності лише 23.05.2020 р., у таких платників податку немає підстав подавати уточнюючі розрахунки й переносити податковий кредит назад.
А тим, хто як стійкий олов’яний солдатик, усупереч фіскальній позиції податківців, і попервах його відображав на підставі тимчасової або періодичної МД, також не потрібно нічого змінювати в раніше поданих деклараціях із ПДВ. Адже уточнення, які законодавці внесли до п. 198.6 ПКУ, надають їм додатковий аргумент для захисту своїх прав у суді, якщо, боронь Боже, доведеться.