Заправка власних авто на АЗС: розрахунково­податкові наслідки

Більшість юросіб, котрі здійснюють продаж пального, зазвичай мають і власні авто. І щоб не бути, як той швець без чобіт, частину пального використовують для власних потреб, заправляючи свій автотранспорт на своїх же автозаправних станціях (далі — АЗС). Така заправка тягне за собою купу наслідків, у тому числі доволі неприємних. Отже, розбиратимемося, взявши за основу ситуацію, яку описав наш читач.

СИТУАЦІЯ: Юрособа має АЗС (зареєстровану як акцизний склад), через яку продає пальне споживачам, використовуючи РРО. Власні автомобілі юрособи також заправляють на цій АЗС — за відомістю. Виникли запитання.
1. Чи проводити заправку власних авто через РРО?
2. Якщо так, то як це правильно зробити і за якою ціною?
3. Як скласти податкову накладну за щоденними підсумками за умови, що технічно відпуск пального для власних потреб РРО проводить винятково з ПДВ?

Заправка власних авто та РРО

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик, зокрема, з АЗС через паливо­роздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Таким ладом, АЗС, де юрособа продає споживачам пальне та планує заправляти власні автівки, є місцем роздрібної торгівлі1. Також із наведеного визначення висновується: продаж пального і його відпуск — поняття не тотожні — тобто заправляння транспортних засобів, котрі належать юрособі, є саме відпуском пального. І продаж, і відпуск пального на АЗС можна здійснювати лише через паливороздавальні (оливороздавальні) колонки (далі — ПРК), котрі виконують функцію витратомірів-лічильників, якщо є позитивні результати їх повірки (пп. 230.1.2 ПКУ).

Це вкрай важливий нюанс, адже, за пп. 230.1.3 ПКУ, розпорядник акцизного складу (АЗС) зобов’язаний щоденно (крім днів, у які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального² в розрізі кодів товарних підкатегорій, згідно з УКТ ЗЕД, у літрах, приведених до температури 15 °C, та подавати їх до ДПС в електронному вигляді шляхом складання довідки 2, форму якої наведено у Форматі № 944. Цю вимогу він може виконати лише тоді, коли все пальне АЗС, продане або відпущене для потреб власного споживання, проходитиме через ПРК.

І яке відношення до цього має РРО? Пряме-прямісіньке.

По-перше: РРО — невід’ємний “атрибут” будь-якої АЗС, позаяк на роздрібну торгівлю пальним Закон про РРО поширюється без будь-яких винятків.

По-друге: До РРО, які дозволено використовувати при продажу пального³, висунуто умови застосування, закарбовані в Технічних вимогах, зосібна:

1. РРО мають бути оснащеними програмно-технічними засобами управління ПРК — електронними пристроями, які безпосередньо забезпечують зв’язок фіскального блока РРО з ПРК шляхом передачі команд управління із фіскального блока до ПРК (дозволу або заборони відпускання пального через ПРК).

2. РРО повинен забезпечувати формування фіскальним блоком команд управління дозволу (заборони) відпускання пального з ПРК.

3. При попередній оплаті чека роздруковують до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне — після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в ПРК).

4. Відпускання пального повинно блокуватися всіма ПРК — у разі від’єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів.

Висновок: якщо через РРО не провести розрахункову операцію, то фізичний відпуск пального не відбудеться. Тому при заправлянні власних автівок використання РРО неминуче.

Як провести розрахункову операцію через РРО

Позаяк заправка власних авто юрособи здійснюється за відомостями, оплата пального відсутня. З економічної точки зору, це очевидно: пальне, залите в паливні баки авто, юрособа (за “посередництвом” своїх водіїв) використовує для власних господарських потреб. Яка тут може бути оплата? Але норми Закону про РРО, які ми вимушені тягти до цієї ситуації “за вуха”, попри все ще й зашкарублі, — деякі практичні ситуації врегулювати ними вкрай важко. Навіть з абревіатури “РРО” відомо, що цей технічний пристрій призначений для реєстрації розрахункових операцій і ні для чого іншого.

Тим часом стаття 2 Закону про РРО виголошує: розрахункова операція при продажу товарів — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів. Тобто немає покупця з готівкою чи платіжною карткою — і розрахункової операції, котру слід провести через РРО, також немає.

Але! Операції з пальним, у т.ч. його продаж у роздріб на АЗС, украй зарегульовані. Пальне — це не лишень підакцизний товар, який податківці ретельно адмініструють через СЕА РП та СЕ⁴, слідкуючи за рухом буквально кожної його краплі, а й речовини, котрі за своїми фізичними властивостями є особливо небезпечними і для людей, і для довкілля. Тому навіть підприємство, яке має справу з пальним, не може його розливати в цілях власного споживання на кожному кутку з першої-ліпшої бочки. Отже, заправка власних авто на власній АЗС — очевидний вихід із ситуації.

Залишається лише правильно сформувати касовий чек за ф. № ФКЧ-1, для чого доведеться “схрестити їжака з вужем” — Закон про РРО та Положення № 13, яким затверджено зазначену форму.

Насамперед слід розібратись із обов’язковими реквізитами касового чека “форма оплати” та “сума коштів” (вона відповідає певній формі оплати), оскільки при заправці за відомістю оплата відсутня. Нехтувати ними не можна — навіть без одного обов’язкового реквізиту касовий чек втрачає статус документа встановленої форми (п. 3 р. 1 Положення № 13). А за це на рівному місці можна заробити чималий штраф на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Пунктом 2 р. ІІ Положення № 13 передбачено такі форми оплати: готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо. Нам жодна форма не підходить, окрім ТОЩО. Скориставшись цим законодавчим “туманом”, можна без побоювання назвати реквізит форми оплати для заправки власних авто, наприклад, “за відомістю” чи просто “відомість”. Щодо суми коштів, то тут відійти від роздрібної ціни пального на АЗС, скоріш за все, не вийде (їй відповідає реквізит “вартість товару”).

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання повинні проводити розрахункові операції за пальне із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та їх кількості. Тобто якщо в РРО запрограмовано бензин А-92 (код за УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) за ціною реалізації 24 грн за 1 л, то при заправці будь-якого автотранспорту РРО формуватиме касовий чек саме з такою ціною. Вочевидь, списувати пальне, яке потрапило у баки власних автівок, бухгалтер буде за обліковою ціною, яка жодного відношення до роздрібної ціни АЗС не має.

Підсумкова податкова накладна

При складанні податкової накладної (далі — ПН) за щоденними підсумками операцій (тип причини 11) суб’єкти господарювання користуються підсумковими даними РРО. Ба більше, відповідне програмне забезпечення дозволяє багатьом із них формувати підсумкові ПН в автоматичному режимі в безпосередній “прив’язці” до цих підсумкових даних. Якщо АЗС відпускає пальне лишень на продаж, то це зручно. Але під час заправки власних автівок РРО, запрограмований на певну продажну ціну пального та ПДВ за ставкою 20%, автоматично формуватиме й податкові зобов’язання з ПДВ, які тут відсутні, тому що відсутнє постачання пального (див. пп. 14.1.191 ПКУ).

До того ж, згідно з п. 14 Порядку № 1307, ПН (щодо пального, відпущеного з АЗС) складають за щоденними підсумками операцій (якщо вона не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товару кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ) під час проведення розрахунків через РРО. А водіїв підприємства, котрі заправляють авто на АЗС, що належить підприємству, назвати кінцевими споживачами не можна. Наразі розглянемо приклад.

Приклад: 2 березня 2020 року на АЗС, за даними РРО, відпущено 5000 л бензину А-92 (код за УКТ ЗЕД — 2710 12 41 94) вартістю 24 грн за 1 л на загальну суму 120000 грн (у т.ч. ПДВ — 20000 грн). 4600 л продано споживачам, а 400 л — відпущено для власного споживання (заправлено власні авто за відомістю).

Наприкінці робочого дня касир — оператор РРО скерував до ДПС електронну звітність щодо РРО (електронні копії розрахункових документів і Z-звіту) відповідно до п. 7 ст. 3 Закону про РРО, а також довідку 25 за пп. 230.1.3 ПКУ. В усіх документах фігурувала загальна кількість відпущеного пального — 5000 л (а в РРО-звітності ще й його загальна вартість — 120000 грн і ПДВ — 20000 грн). Але під час складання підсумкової ПН бухгалтер виключив із загального обсягу пального, відпущеного через ПРК, 400 л бензину, яким було заправлено власні автівки, зменшивши податкові зобов’язання з ПДВ на 1600 грн [(400 л х 24 грн) : 6].

На жаль, обачливі бухгалтери страхаються такої “радикальної” дії. Аргумент простий: у звітності щодо РРО сума податкових зобов’язань із ПДВ автоматично підрахована, виходячи із загальної вартості відпущеного пального, котре пройшло через ПРК. І перевіряльники її побачили! Так-то воно так, але Z-звіт РРО не є документом, на основі якого платники ПДВ складають свої декларації! Це прерогатива ПН, яку слід оформляти на операції постачання, не “підганяючи” її показники під РРО-звітність. А щодо 1600 грн ПДВ, які за умовами прикладу наш небоязкий бухгалтер одразу не включив до підсумкової ПН, то він завжди може довести правомірність своїх дій, спираючись на внутрішню бухгалтерську документацію, зосібна, на відомість заправки власних авто і первинку на списання пального, використаного у власному споживанні.

Є ще один шлях виходу із ситуації: скласти підсумкову ПН на всю суму податкових зобов’язань, котру “нарахував” РРО, й одразу оформити розрахунок коригування до ПН, яким виправити “помилку”. Хоча арифметичний результат буде той самий. Як то кажуть, чи в камінь головою, чи каменем у голову.

Наостанку завважимо: можна спробувати запрограмувати в РРО вид пального, яким підприємство заправляє власні автівки (щоб відокремити його від пального, котре йде на продаж), за допомогою деталізації такого пального та окремого літерного позначення ставки ПДВ. Літерне позначення ставки ПДВ — один з обов’язкових реквізитів касового чека, і кожній ставці ПДВ відповідає певна літера. Наприклад, для ставки ПДВ 20% повсюдно використовують літеру “А”.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1224 РРО повинен забезпечувати обчислення сум ПДВ не менш як за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування, та такі, що не є об’єктом оподаткування. На жаль, Порядок № 1224 не називає, яку літеру слід використовувати для операції, що не є об’єктом оподаткування6, що засвідчують і податківці в ІПК ДПСУ від 10.10.17 р. № 2194/6/99-99-14-05-01-15/ІПК. Вони говорять: не тільки Порядок № 1224, а взагалі жоден із нормативних документів чинного законодавства не встановлює конкретного літерного позначення відповідних ставок ПДВ. Цей висновок стосується і операцій, звільнених від оподаткування. Тому вибір літери й особливе програмування пального для потреб власного споживання радимо узгодити з центром сервісного обслуговування, який “веде” РРО, котрі юрособа використовує на АЗС.

Якщо програмування відбудеться успішно, то пальне, використане для заправки власних автівок, РРО відокремлюватиме від проданого,
і в касових чеках і в Z-звіті його обсяг, відпущений без ПДВ, буде добре видно. Таким ладом, підсумкова ПН, автоматично складена на основі РРО-документації, міститиме лише реальні податкові зобов’язання з ПДВ.

Олеся ДЕЙНЕКА,
консультант газети “Все про бухгалтерський облік”

Список використаних нормативно-правових актів:

1. ПКУ — Податковий кодекс України.

2. Закон № 481 — Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

3. Закон про РРО — Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

4. Порядок № 1224 — Порядок обчислення і накопичення реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ
від 27.12.10 р. № 1224.

5. Порядок № 1307 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.15 р. № 1307.

6. Положення № 13 — Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну України від 21.01.16 р. № 13.

7. Формат № 944 — Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, затверджений наказом Мінфіну України від 27.11.18 р. № 944.

8. Технічні вимоги — Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджені рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.02 р. № 13.