-
Сповіщення: Увесь № 48 за 2020 р. – Газета "Все про бухгалтерський облік"
Поезія. “Коли помитись йшов повз кухні …”
Коли помитись йшов повз кухні,
Коліжанка —
Моєї, глянула з-за столу, де пили́ —
Так, ніби не сама, красуня,
Гна́ла м’яко
Нас — у покої, нас, цілуючихся злих,
А ніби нам, вдвох, заважала її по́друга,
Через яку ми соромились стертись в по́рохи.
Я, голий, буркнув:
— Що, щось сталось?
— Ні, та ні, —
З очима тундри,
І руками — на матні.
Коли знов сіли доїдати, допивати,
Уже втрьох, то мовчанка подолала сміх.
Я умудривсь і наче — двом їм засолда́тив:
— Завжди готовий й побазікати в пітьмі,
І — вислухати, тож — звертайтесь! Автомат — я!
Всі захіхікали ми. І вони пішли.
Я прибирати у квартирі став. Й тут — дзвоник.
У двері. Довгий. Наполегливий. І злий,
Немов ті очі, що дивились з кухні в гонор.
Відкрив — та, з кухні, колежанка Інки, Женя.
— Поговорити хочеш?
— Так. Чи — ні… Так. Так.
— А якщо взнає Інка, що ти стукаєш до мене?
— Скажу — забула щось. А ти — розкажеш, так??
Балкон — відкритий. Тяга — гупнула дверми!
Портьєри, тюлі загойдались, впала чарка.
З аорт підка́рдига́нних чув:
— Поговори!
Зі мною. Зараз. Ніч — всім, не одній. Тут — парко…
12.04.20 р.
(“Інкина колежанка Женя”, або “Ситуація”)
Київський поет Євгеній Юхниця
Щодня о 12:00 нове на сайтi
http://www.poetryclub.com.ua/
Надсилайте свої рiзноманiтнi твори!
Продаж книг поета Є. Юхниці