Правила уцінки запасів за МСФЗ і П(С)БО: аналізуємо, порівнюємо й робимо висновки

У газеті “Все про бухгалтерський облік” № 22 за 2021 р. на стор. 28 ми взялися аналізувати, у чому полягає відмінність обліку запасів за П(С)БО від МСФЗ. Тож продовжимо розпочату справу й розглянемо правила уцінки запасів, установлені у МСФЗ й П(С)БО.

На перший погляд, відмінностей начебто й немає. Правила п. 9 МСФЗ 2 “Запаси” і п. 24 П(С)БО 9 “Запаси” зобов’язують нас оцінювати запаси за найменшою вартістю двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації. Фактично обидва стандарти фактично слово в слово витлумачують термін “чиста вартість реалізації”. Так, зокрема, у п. 4 П(С)БО 9 сказано: “…чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію”. Практично той самий термін вжито в п. 6 МСФЗ 2. Так у чому тоді різниця? У цьому разі основна відмінність полягає не в термінах, а механізмі уцінки запасів та їх подальшому відображенні в обліку. Власне про це і йтиметься далі.

Механізм уцінки запасів за правилами П(С)БО

У П(С)БО механізму (порядку) обліку уцінки запасів не описано, маємо лише обов’язок відображати запаси за чистою вартістю реалізації. Це зафіксовано в п. 25 П(С)БО 9. Там зазначено: запаси відображають за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим робом втратили початково очікувану економічну вигоду.