Розбіжності в первинці та податковій накладній: коли із цим можна жити

Податкова накладна (далі — ПН) — не первинний документ. Але її показники формуються на підставі даних бухобліку, тому зв’язок тут очевидний. Розповімо, у яких випадках розбіжності між даними первинних документів і податкової накладної можна ігнорувати, а коли, засукавши рукава, доведеться виправляти помилки.

Підмурки ідентичності реквізитів із ПН та первинки закладено в п. 44.1 ПКУ. У ньому щодо обкладення податками сказано: доходи, витрати та інші показники, що впливають на об’єкт оподаткування та/або податкові зобов’язання, обліковують на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності та інших, пов’язаних з обчисленням податків і зборів, документів. Саме на п. 44.1 ПКУ покликаються податківці, коли наполягають, що дані ПН мають відповідати показникам первинних документів та іншим відомостям із бухобліку.

Окрім того, маємо ще важливий п. 201.10 ПКУ, який допускає наявність помилки в обов’язкових реквізитах ПН без будь-якої шкоди для їх реєстрації в ЄРПН. Для цього достатньо, аби такі хиби не перешкоджали ідентифікувати проведену операцію, її зміст (товар чи поставлену послугу), період, сторони та суму податкових зобов’язань. Виняток зроблено лише для коду товару за УКТ ЗЕД — його в ПН належить зазначити абсолютно бездоганно.