“Спеціальний” облік: списання спецій у ресторані

Коли ми приходимо в ресторан, то ніколи не сідаємо за порожній стіл, навіть якщо ще нічого не встигли замовити. На ньому обов’язково є сервірувальний столовий прибор зі спеціями, завдяки якому відвідувачі доводять ресторанну їжу до досконалості (як вони її розуміють). Облік спецій має особливості, про які наразі й поговоримо.

Що розумітимемо під спеціями

Під спеціями (для зручності прочитання) у цій статті ми об’єднаємо не тільки спеції як такі, приміром, перець чи мускатний горіх, але й інші “підсилювачі” смаку, себто сіль, олію, оцет, гірчицю. У деяких ресторанах національних кухонь у сервірувальному столовому приборі виставляють й інші харчові продукти. Наприклад, в італійських ресторанах на столі часто-густо є тертий пармезан, у східній чайхані — мед, кориця, фруктове варення. Ну а японські, корейські та китайські ресторани не можна уявити без соєвого соусу. У бухгалтерському сенсі до них теж ставитимемося як до спецій, позаяк вони виставлені на столах і відвідувачі споживають їх безконтрольно. Норм списання для спецій не існує, тому що в основі їх споживання лежить індивідуальний смак споживачів.