Тимчасова декларація: особливості оформлення та застосування
Не завжди суб’єкт господарювання володіє повною й достовірною інформацією про товар, який подається до митного оформлення. Іноді точні відомості можна встановити тільки за результатами експертизи тощо. Однак і в такому разі можна задекларувати вантаж, уникнувши відповідальності і штрафних санкцій за неповні чи/та недостовірні дані. Треба застосувати тимчасову декларацію. Як це правильно зробити? Відповідь — у консультації.
Умови та особливості застосування тимчасової декларації
Тимчасова декларація (далі — ТД) надає можливість випуску товарів у вільний обіг, якщо декларант не має повної інформації, необхідної для оформлення таких товарів у звичайному порядку, а також не може її отримати шляхом фізичного огляду товарів за ч. 2 ст. 266 МКУ. Законодавство передбачає подання ТД, якщо до неї внесено відомості про товари, достатні для оформлення їх у відповідному митному режимі. Суб’єкт господарювання зобов’язаний подати додаткову декларацію до тимчасової (далі — ДДТ) у строк, що не перевищує 45 днів із дати оформлення ТД (ст. 260 МКУ).
Світлана ГРИЩИШИНА, декларант, м. Вінниця
Список використаних нормативно-правових актів:
1. МКУ — Митний кодекс України.
2. ПКУ — Податковий кодекс України.
3. Положення № 450 — Положення про митні декларації, затверджене постановою КМУ від 21.05.12 р. № 450.
4. Порядок № 651 — Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Мінфіну України від 30.05.12 р. № 651.
5. Класифікатор № 1011 — наказ Мінфіну України “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій” від 20.09.12 р. № 1011.