Мінімізація строків амортизації: важливі нюанси для бухгалтера та керівника
Ми вже неодноразово розповідали про послаблення торік амортизаційної податкової політики:
- у податковому обліку дозволили застосовувати виробничий метод (пропорційно обсягу виробництва), видаливши відповідну заборону з абз. 1 пп. 138.3.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), а в пп. 138.3.3 ПКУ уточнивши, що в разі його використання не діють мінімально допустимі строки амортизації з таблиці в цьому підпункті Кодексу (див. стор. 7 вставки “Бухгалтер” у газеті “Все про бухгалтерський облік” № 52 за 2020 р.);
- лібералізували — у п. 431 підрозділу 4 розділуXX ПКУ прискорену амортизацію (див. стор. 6, 7 вставки “Бухгалтер” у газеті “Все про бухгалтерський облік” № 5354 за 2020 р.);
- дозволили амортизацію при модернізації, реконструкції, добудові, дообладнанні основних засобів, заборонивши її лише при консервації,— абз. 3 пп. 138.3.1 ПКУ (про що див. газету “Все про бухгалтерський облік” № 76 за 2020 р., стор. 15, 16).
Мінімальні строки амортизації: аспекти застосування
Мінімальні строки корисного використання з пп. 138.3.3 ПКУ застосовуються лишень через механізм податкових різниць, оскільки присутні в “податковорізничній” ст. 138. А коли так, то платники з обігом не більше 40 млн грн за останній рік мають право їх оминути, прийнявши рішення про незастосування податкових різниць (але тоді вже, звісно ж, усіх поспіль, а не вибірково), зберігаючи в цьому випадку амортизацію бухоблікову (пп. 134.1.1 ПКУ).
Олександр КІРШ,
заслужений економіст України