Крізь терня до зірок, або Космоуспіх України — ілюзія чи реальність?

Колись Україна входила до п’ятірки космічних держав світу. Однак останні 20 років космічна Україна, по суті, існує винятково завдяки торгівлі ракетними компонентами, чого для статусу космічної держави замало. Сьогодні світ стоїть на порозі нової епохи — епохи космічного бізнесу. Чи є у країни шанс приєднатися до “космічних перегонів” та чи не перетвориться ця мрія на недосяжний фантом? Із цим та іншими запитаннями ми звернулися до очільника Державного космічного агентства України Володимира Тафтая.

Голова Державного космічного агентства України
Володимир Тафтай

Нині статус України на світовому ринку космічних послуг — постачання окремих ракетних технологій. То чи не завчасно мріяти про створення вітчизняних космічних апаратів?

В. Т. Так, Україна справді останнім часом бере участь у світовому розподілі праці у сфері ракетних технологій саме завдяки перевірених часом технічних рішень, а також через їх розвиток. Це — і розробка та виробництво конструкції першого ступеня для американської ракети-носія “Антарес”, що постачає вантажі на Міжнародну космічну станцію, і ракетний двигун багаторазового включення, який у складі четвертого ступеня європейської ракети-носія “Вега” з ювелірною точністю розміщає космічні апарати в космічному просторі. А якщо пам’ятати про проєкт “Морський старт” з українською ракетою-носієм “Зеніт”, яка дистанційно в автоматизованому режимі готувалася до пуску, то фраза Ілона Маска, що ця ракета — найкраща у світі після, звісно, його власних, свідчить про реальні можливості вітчизняних розробників та виробників ракетно-космічної техніки. Тому немає жодних сумнівів, що потрібно не тільки мріяти, але й практично виходити з новими розробками, а також пропонувати на світовому космічному ринку свої послуги.

Верховна Рада ухвалила закон, який дозволяє приватним компаніям долучитися до розробки та запуску українських космічних кораблів. Чи допоможе така “приватизація” реалізувати потенціал вітчизняної космічної галузі й чим космос може бути цікавий для українського бізнесу?

В. Т. У 2019 р. Верховна Рада ухвалила рішення щодо демонополізації цивільного ракетобудування та дерегуляції космічної діяльності, зокрема її зовнішньоекономічної складової. Фактично такий крок легалізував спроби та наробки, які вже мали окремі приватні компанії та астро-підприємці. Ба більше, після цього в України з’явилися реальні можливості для розширення комерційного застосування ракетно-космічної техніки та її пропозицій за кордон. Але потрібно також констатувати, що подібні ініціативи все-таки мають обмежений характер насамперед через відсутність в Україні державно-приватного партнерства в космічній сфері, яке добре себе зарекомендувало та широко застосовується у світі. Саме розробка та впровадження дієвих механізмів спільної роботи держави та бізнесу фактично мають відкрити сферу космічної діяльності для інвестицій у космічні технології, у тому числі від українського приватного сектору.

Що є “вхідним квитком” на ринок для суб’єкта господарювання?

В. Т. Дерегуляційні механізми, закладені у так званому Законі про приватний космос (мовиться про Закон України “Про космічну діяльність”, текст якого див. в електронному додатку до цього номера на сайті gazeta.vobu.ua), значно полегшили вхід до космічної сфери всім бажаючим (звичайно, якщо існують джерела фінансування — для стартапів бажано мати не менше 200 тис. американських доларів на всі етапи проєкту, тоді як для більш амбіційних гравців може йтися і про десятки мільйонів американських доларів).

Для того, аби почати вести космічну діяльність, її потрібно лише задекларувати у Державному космічному агентстві. Але для окремих напрямків, які потребують нагляду в рамках міжнародних зобов’язань України, потрібно все-таки отримати відповідний дозвіл.

Дозволи надаються на такі види космічної діяльності, як:

• випробування (окрім комп’ютерних) ракет-носіїв, у тому числі їх агрегатів та складових частин, і космічних апаратів;
• запуски ракет-носіїв та/або космічних апаратів;
• управління космічними апаратами на навколоземній орбіті або в космічному прос­торі;
• повернення космічних апаратів та/або їх складових частин, що повертаються, із навколоземної орбіти або космічного простору на Землю.

Чи є в Україні космічні стартапи й чи вигідно, на Вашу думку, приватним компаніям відкривати центри R&D (research and development — дослідження та розробки)?

В. Т. На цей час, космічні стартапи в Україні можна перерахувати на пальцях. Причиною є не тільки порівняно недавнє ухвалення відповідного законодавства, але й відсутність екосистеми для так званого “Нового космосу”. Мовиться про необхідність розбудови “стартаперської” інфраструктури — інкубатори, акселератори, венчурні фонди тощо. Звісно, держава не тільки не повинна стояти осторонь, але й бути активним гравцем на цьому полі. Для цього потрібно вдосконавлювати законодавче та нормативно-правове забезпечення, на що, можливо піде багато часу, а також переконати суспільство в необхідності бути готовим до співфінансування в рамках державно-приватного партнерства. Тому Центри дослідження та розробки ракетно-космічної техніки можуть дозволити в Україні поки що гравці з багатомільйонним капіталом.

Проте кількість приватних компаній постійно зростає, започатковуються нові проєкти, а це вже позитивно.

Що може завадити космічним амбіціям України?

В. Т. Космос — це “гра у довгу”. Але зрештою через 10—15 років він привносить досконалі новітні технології, які потім широко застосовуються, у тому числі й у повсякденному житті. На Заході вже підраховано, що за такий час кожний вкладений у космос 1 $ повертається в економіку у розмірі 6—7 $. Суспільство, яке відчуває це, завжди буде підтримувати такий сценарій та погоджуватися на довгострокові інвестиції.

В Україні ж поки що такого не відбувається через відсутність достатнього фінансування. Саме цей чинник й може поховати всі задумки та розробки українських науковців та фахівців ракетно-космічної техніки, вчасно не надавши необхідної фінансової підтримки, зокрема в межах державно-приватного партнерства. Але ми намагаємося подолати інертність законодавців та повернути суспільну думку обличчям до перспектив, які відкриваються за умови належного фінансування космічної діяльності.

Наостанок кілька слів читачам газети.

Хотілося б побажати всім українцям частіше піднімати очі та роздивлятися красу простору, в якому мандрує планета Земля у складі Сонячної системи. А також пам’ятати, що всі ми — діти Галактики “Чумацький шлях” — і маємо як вдосконалювати власні знання щодо Всесвіту, так й розумно використовувати всі можливості, які він надає. Цим і опікується сфера космічної діяльності, яку потрібно всіляко підтримувати.

Дякуємо, Володимире Володимировичу, за розмову. Звісно, космос — дороге задоволення. І все-таки, як казав Сергій Корольов: “Те, що здавалося нездійсненним протягом століть, що ще вчора було лише сміливою мрією, сьогодні стає реальним завданням, а завтра — звершенням”. Тож щиро бажаємо успіху у здійсненні “космічних” завдань трансформації та розвитку української космічної галузі!

#ПосадоваОсоба, #інтерв’ю, #КосмічнаГалузь