Оплата медстрахування внутрішнього сумісника: яку суму звільнено від оподаткування
Яку суму заробітної плати працівника, котрий працює на одному підприємстві за основним місцем та як внутрішній сумісник, потрібно враховувати роботодавцю-резиденту з метою застосування пп. “в” пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ під час оподаткування суми коштів, сплачених на користь такого працівника за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування?
ВІДПОВІДЬ: Відповідно до пп. “в” пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування та договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою-резидентом за платника податку чи на його користь, окрім сум, що сплачуються, зокрема, роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівнику.
Заробітна плата для цілей р. IV ПКУ — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”, зі змінами та доповненнями, та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі — Положення № 43).
Згідно з п. 1 Положення № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Необхідною умовою для прийняття працівника на роботу за сумісництвом є наявність вакантної (незаповненої) посади в штатному розписі.
Відповідно до ст. 102 прим. 1 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII, зі змінами та доповненнями, працівники, котрі працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Враховуючи викладене, оскільки виконання іншої роботи, крім основної, внутрішні сумісники здійснюють на підставі укладеного окремого трудового договору, то з метою застосування пп. “в” пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ під час оподаткування суми коштів, сплачених роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування на користь працівника, який працює на одному підприємстві за основним місцем та як внутрішній сумісник, потрібно враховувати нараховану такому працівнику за місяць виключно заробітну плату за основним місцем роботи або заробітну плату, отриману працівником як внутрішнім сумісником, залежно від виду страхування.
Категорія 103.04
#зарплата, #медстрахування