Папір проти цифри: чи витіснить Інтернет з інформаційного простору професійні друковані видання
Це інтерв’ю не схоже на інші тим, що ми, його автори — Ольга Германова та Ігор Сухомлин — маємо багато спільного. Від навчання в Українському гуманітарному ліцеї Національного університету ім. Тараса Шевченка до роботи в журналі “Вісник. Офіційно про податки”. Ми різного року народження, тому проходили ці етапи свого життя в різні часи і спосіб, а перетнулися кілька років тому у сфері податкової журналістики. Саме тому ми вирішили поспілкуватися про сучасні тенденції у професійних бухгалтерсько-податкових виданнях, їх розвиток у зв’язку з всеохоплюючим процесом діджиталізації і, звісно, про витоки й перспективи. Сподіваємося, для читачів газети “Все про бухгалтерський облік” ця розмова буде цікавою.
ОГ: Як ти “дійшов” до посади головного редактора журналу “Вісник. Офіційно про податки”?
ІС: Головним редактором “Вісника” я став з 2018 року. Шлях до цієї посади — більш-менш традиційний. Це навчання (ми з тобою, до речі, отримали однакову загальну середню освіту в Українському гуманітарному ліцеї Національного університету ім. Т. Шевченка) — закінчив економічний факультет університету Шевченка, потім там само — юридичний факультет. Працював в аудиторських компаніях (у тому числі “Ніко-9”, заснованій Євгеном Юхницею). Займався внутрішнім аудитом, податковим консалтингом. Працював у Верховній Раді, де був долучений до розробки перших варіантів Податкового кодексу.
Уже на перших етапах роботи виникло бажання писати статті на податкову тематику (це, до речі, непоганий спосіб систематизувати власні думки). Саме тому я потрапив до редакції журналу “Бухгалтерія”, де спочатку став редактором, а згодом головним редактором. З часом отримав певний лекторський досвід (у цій сфері це поширена практика, особливо раніше). Знову займався консалтингом, аудитом і потім все одно повернувся в журналістику — став головним редактором журналу “Вісник”.
Мені подобається щотижня тримати в руках результат роботи всієї редакції. Гортати і вдихати аромат щойно отриманого з друку видання. Тому, незважаючи на певні періоди залишення професії, я постійно повертаюся в дещо, можливо, дивну сферу податково-бухгалтерської журналістики.
ОГ: Коли ти написав у соцмережі, що тепер ти головний редактор “Вісника”, один із коментарів був “вас, головних редакторів, що — десь спеціально навчають?” Що на це скажеш?
ІС: Відповім: вони штампуються на тому самому заводі, де і всі працівники редакції, але в ході розфасовки хтось потрапляє в коробку для головних редакторів. А якщо серйозно, то головне — бажання творити і бачення кінцевого продукту.
У даному випадку щодо “Вісника” був конкурсний відбір, і мої ідеї, які я виклав, були підтримані.
ІС: У свою чергу, поцікавлюся в тебе: на якому етапі ти пішла в соцмережі і стала відомим податковим блогером?
ОГ: Це було 5 років тому, ще коли я працювала у “Віснику”. У 2014 р., коли уряд вперше озвучив бачення майбутньої податкової реформи, почалося її активне обговорення. Я відвідувала ці численні прес-конференції, форуми, семінари з метою написання матеріалів у “Вісник”, і часто бувало так, що з понеділка по п’ятницю доводилося переписувати саму себе по кілька разів, оскільки також змінювалася і концепція бачення податкової реформи з боку влади. Тобто як автор я не встигала читачам повідомити про все, що відбувається навколо податків, а хотілося бути оперативною.
Так і виникло бажання створити “Податковий блог Ольги Германової” у фейсбуці. Тоді таких ресурсів майже не було, тому він досить швидко став популярним.
У вересні 2019 р. блогу виповнилося вже 5 років, і для мене ця дата, без перебільшення, як день народження свого дітища. При цьому класичну журналістику я не залишала, не залишаю її і тепер, працюючи помічником-консультантом народного депутата.
ІС: Багато в тебе зараз підписників?
ОГ: Фоловерів, тобто підписників сторінки, понад 11 тисяч, а кількість людей, які її вподобали, тобто поставили лайк, неухильно наближається до 10 тисяч. Усі ці люди справжні, не залучені з ботоферм чи іншими засобами накрутки переглядів і доказ тому — коментарі під моїми постами. Часто там відбуваються цілі баталії.
ІС: Комерціалізувати блог не плануєш?
ОГ: Ти не перший цим цікавишся. Хотілося б, звісно, за допомогою блогу отримувати додатковий дохід, але питання в тому, чи готові люди платити за контент, який, в принципі, на інших ресурсах і так уже знаходиться у відкритому доступі. Зате я можу собі дозволити певні ліричні відступи, власну позицію, що майже не вдавалося зробити у тогочасному “Віснику”.
ІС: А як тобі вдається поєднувати інтернет-журналістику з роботою у Верховній Раді? Чи немає тут конфлікту інтересів?
ОГ: Конфлікту інтересів не бачу, оскільки навіть якби помічники-консультанти були державними службовцями, то не мали б обмеження займатися творчою та викладацькою діяльністю.
Ще не бачу конфлікту інтересів тому, що ти або працюєш із народним депутатом, поділяючи його цінності, або не працюєш. Третього не дано. Адже це не класична робота з 9 до 18, а взаємодія в режимі 24/7.
Тому, звичайно, я маю особистий погляд і, наприклад, на тотальну фіскалізацію малого бізнесу, і на так звану деофшоризацію. І коли мене як блог намагаються звинуватити в тому, що ті нововведення, щодо яких я висловлюю критичну точку зору, комусь подобаються, тобто я не об’єктивна, то відразу звертаю увагу на іменну назву блогу. Він не про новини і констатацію фактів, хоча такі матеріали там також є, і немало.
ОГ: На твою думку, яка доля чекає на паперові бухгалтерські (податкові) видання? Чи не витіснять їх з ринку інтернет-проекти?
ІС: Зрозуміло, що за ними майбутнє. Але паперові версії залишаться.
Коли з’явилося телебачення, говорили, що закриються театри, з появою Інтернету та електронних книг почали говорити, що закриються видавництва і бібліотеки. Ні того, ні того, на щастя, не сталося.
З інтернет-проектами (електронні газети, портали, додатки, сайти, соцмережі, ютюб-канали, розсилки) не все так просто. Спостерігається деяке непомітне, на перший погляд, протистояння: відкриті джерела інформації про оподаткування (для власників яких це або хобі, або піар, або реклама основної діяльності) і комерційні електронні ЗМІ. Звичайно, такого роду відкритість і безкоштовність не кращим чином позначається на останніх. Втім для кого податкова інформація — життєва необхідність, а не банальний інтерес, все одно з часом віддають перевагу спеціалізованому ЗМІ (паперовому або електронному). Відкриті/безкоштовні джерела інформації — це добре, але ненадійно. На цьому тижні автор зайнятий справою в суді (захворів, перебуває у відпустці), відповідно, його сторінка в соцмережі не видає потрібну вже сьогодні інформацію. У ЗМІ таке ставлення до інформації неможливе.
Гадаю, читачі вже зробили свій вибір. Хтось читає електронні видання, хтось паперові. Все ж краще питання аналізу та систематизації віддати професіоналам. Що, втім, не виключає можливості звертатися до соцмереж.
Погані часи (жарт) для такого роду ЗМІ настануть при повному законодавчому штилі. Але поки що ми живемо від реформи до реформи. Так що спокій і нам, і нашим читачам не загрожує. Нам буде про що писати.
Мені взагалі здається, що в період тотальної діджіталізації штучного інтелекту ми всі прийдемо до якогось єдиного додатка (можливо, в різних державних і приватних варіаціях), в якому ведеться облік, створюється і подається звітність, здійснюється нарахування та сплата податків, ведеться спілкування з контролюючим органом і виходить інформація у вигляді статей, новин і відповідей на питання про те, як сплачувати податки. Тобто перш ніж зробити ту чи іншу операцію в цьому додатку, його користувач зможе попередньо ознайомитися з точками зору різних фахівців у цій сфері. За такими комплексними проектами, як мені здається, майбутнє.
ІС: А яка твоя думка про майбутнє податкової журналістики в Інтернеті?
ОГ: Дійсно, класична журналістика трохи відходить на другий план. Спостерігається певний перетік від великих аналітичних матеріалів до новинної журналістики, де одні сайти беруть інформацію в інших із тими ж помилками, що допущені райтером новини, просто змінюючи заголовок.
Журналістів, що висвітлюють податкову тематику в тому чи іншому вигляді, дійсно мало. Частина розбіглася по прес-службах, а нові не з’являються. Можливо, така тенденція спостерігається тому, що на податкову тему складно писати, не заглиблюючись у неї, не переживши пару “бюджетних ночей”, не тримаючи руку на пульсі постійно.
Я ще помітила, що останнім часом інтернет-журналістика нерозривно пов’язана з активністю в соцмережах. Тільки-но посилання на новину публікуєш у фейсбуці, вона починає жити своїм життям, якщо цього не робити — у матеріалу може бути дуже мало переглядів.
Щодо появи якогось універсального додатка, то з радістю користувалася б ним, як і зараз переглядаю деякі телеграм-канали. Проте вбачаю один недолік таких способів комунікації — неможливість зворотного зв’язку.
ОГ: Ми вже згадували про освіту як фундамент для професійного майбутнього. Яка, на твою думку, освіта є принципово важливою, щоб писати на податкову тематику, щоб, зрештою, очолити видання? Економічна, юридична чи, можливо, все-таки журналістська?
ІС: Економічна чи юридична освіта точно не завадять. Але в нашій сфері люди досягали найвищих вершин і без цих дипломів. Тут потрібно розуміти, що робота в податково-бухгалтерській сфері вимагає постійної самоосвіти. Законодавство не стоїть на місці, запроваджуються нові правила, і якщо не стежити за змінами, що відбуваються, то це неминуче негативно позначається на якості матеріалів автора.
Парадоксальність чи специфіка податково-бухгалтерських видань — у нас дуже мало журналістів. Із чим це пов’язано — я навіть не знаю.
ОГ: Я, навпаки, здобула першу освіту журналістську, потім — ступінь кандидата філологічних наук, і вже потім другу вищу освіту за спеціальністю “фінанси та кредит”. Тому маю протилежну точку зору, а саме: легше журналіста змусити заглибитися в тематику, яку він висвітлює (бути універсальним солдатом, якщо взагалі можливо), ніж навчити економіста чи юриста писати не канцелярською мовою. Втім, це питання з розряду “вічних”, на які чіткої відповіді ще не знайдено.
ОГ: На завершення хочу побажати читачам “Все про бухгалтерський облік” завжди витримувати баланс між роботою й особистим життям і ніколи не мати труднощів з виконанням податкових зобов’язань. Тобі слово, Ігоре.
ІС: Приєднуюся до побажань. Усім читачам газети “Все про бухгалтерський облік” — мужності й мудрості при опануванні чергових податкових новацій. А ми, зі свого боку, подбаємо, щоб ви про все дізнавалися вчасно!