Визнання ЦПД трудовим договором: дві справи з різними результатами

Від редакції

Документ до консультації

Верховний Суд
Постанова
Іменем України

13 червня 2019 року                             Київ           справа № 815/954/18

<…>

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 1 листопада 2017 року між ТОВ <…> та ОСОБА_1 укладено Договір підряду, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати та здати малярні роботи на об’єкті Замовника, а саме: пофарбувати металеві вироби та конструкції площею 100 кв.м, строк виконання робіт — з 1 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року.

Об’єкт ТОВ <…> за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 6 є будівельним об’єктом з певним встановленим режимом, що обумовлює час, коли будівельний майданчик відкритий і на ньому проводяться будівельні роботи і час, коли він зачинений та охороняється.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції з договору, укладеного позивачем з ОСОБА_1, його предметом є надання послуг маляра.

Предметом укладеного договору позивача з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

При цьому в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов’язання виконувати роботи (надавати послуги).

В самому договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, що договір, укладений позивачем з ОСОБА_1, має ознаки трудового характеру.

Наведене свідчить про факт прийняття на роботу працівника ОСОБА_1.

Водночас, незважаючи на допуск працівника до виконання посадових обов’язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який, постановляючи оскаржуване рішення про часткове задоволення апеляційної скарги, виходив з того, що оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил трудового законодавства знайшли своє підтвердження стосовно одного працівника, то постанова відповідача в частині накладення штрафу у розмірі 96000 грн є обґрунтованою і не підлягає скасуванню.

<…>

Третій апеляційний адміністративний суд
Постанова
Іменем України

5 грудня 2019 року                     м. Дніпро        справа № 0840/3179/18

<…>

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ <…> (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено Трудову угоду б/н від 2 січня 2017, за умовами якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання здійснити доставку вантажу за призначенням в максимально короткий термін, використовуючи для цього оптимальний маршрут переміщення.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю.

Оплата виконується не пізніше 10 днів з дня прийняття замовником роботи за актом виконання робіт.

Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків згідно з чинним цивільним законодавством.

Договір може бути розірвано за погодженням сторін.

Отже, вказаним договором обумовлена періодичність виконання відповідних робіт (надання послуг), без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, без обліку робочого часу та необхідності дотримання виконавцем певного трудового розпорядку. Робота, визначена в договорі, має тимчасовий характер. У договорі відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавця, їх обов’язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо, робіт, яка притаманна трудовому договору, а саме постійний характер виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, робота за договором виконувалась не систематично, зокрема, протягом першого кварталу 2017 року виконавець здійснив 12 рейсів, за які отримав винагороду із розрахунку 0,80 грн за 1 км на загальну суму у розмірі 1861,82 грн.

<…>

Відповідно до даних звітів 1-ДФ за 2018 рік у ІV кварталі 2017 року та I кварталі 2018 року виконавець не надавав послуги за договором від 02.01.2017, що вказує на відсутність систематичності у наданні послуг фізичною особою та наданні відповідних послуг у разі виникнення необхідності — за замовленням позивача.

Оплата робіт відповідно до умов угоди проводилась саме по факту виконаних робіт за відповідними актами (на підтвердження чого позивачем надано акти виконаних робіт), а не за сам процес виконання трудових обов’язків протягом трудового дня.

Таким чином, оскільки для трудових відносин характерна систематична виплата заробітної плати, то у спірному випадку, згідно з договором виконання робіт, оплата здійснюється разова, при цьому підставою для її виплати є підписані акти виконаних робіт, що також є ознакою саме цивільно-правових відносин.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, що позивачем порушено вимоги трудового законодавства в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Приймаючи до уваги, що зазначений цивільно-правовий договір містить ознаки цивільно-правової угоди, а не трудових взаємовідносин, в діях позивача відсутній склад порушення, визначений ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а отже, оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною.

<…>

#ТрудовіСпори, #ТрудовийДоговір, #штрафи