Лист Мінекономіки України від 01.09.2022 р. № 4712-06/62843-07 “Щодо застосування норм законодавства про працю”
Міністерство економіки України розглянуло лист […] щодо застосування норм законодавства про працю і в межах компетенції повідомляє:
Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) (у редакції, чинній до 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову (далі — працівники, призвані (прийняті) на військову службу). Таким працівникам здійснювалася виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності 19.07.2022, в частину третю статті 119 КЗпП внесено зміни в частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним (прийнятим) на військову службу.
Таким чином, зазначені норми передбачають, що між працівником, призваним (прийнятим) на військову службу, та роботодавцем зберігаються трудові відносини, але працівник увільняється від виконання посадових обов’язків.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).
Частиною першою статті 40 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.
З огляду на викладене, оскільки у період проходження військової служби працівник фактично не працює, увільняючись від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, тому вважаємо недоцільним у період увільнення надавати такому працівнику невикористані дні щорічних відпусток або додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, зароблених до початку служби.
Після демобілізації та повернення до виконання своїх повноважень такий працівник може скористатися своїм правом на зазначені відпустки.
Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Враховуючи те, що в Україні введено воєнний стан, Мінекономіки мінімізує використання паперового документообігу, у зв’язку з чим відповідь надається електронною поштою.
Заступник Міністра економіки України
Тетяна БЕРЕЖНА