Про податкову інформацію як джерело отримання даних і доказ порушення податкового законодавства

24 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі № 420/8924/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транссігнал” до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість і збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транссигнал” звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлєнь-рішень, якими було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість і збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Проведення перевірки відбулося за відсутності первинних документів позивача. Податковий орган не вжив передбачених законом заходів для перенесення термінів проведення перевірки.

Підставою для висновків контролюючого органу про завищення платником суми податкового кредиту стало ненадання для перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, ведення яких передбачено законодавством, за результатами господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції позов було задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скасовано. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у встановленому законодавством порядку повідомив контролюючий орган про часткову втрату документів, зокрема тих, що належали до предмета перевірки, а також вживав відповідних заходів щодо відновлення втрачених документів. Суди взяли до уваги надані копії первинних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності з контрагентами та дійшли висновку, що ці документи містили необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та необхідні реквізити первинних документів, які дозволяли Ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.

Оцінка суду

Проведення документальної перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат підприємства пов’язане з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів платника податків. Стаття 44 Податкового кодексу України встановлює для податкового органу обов’язок перенести термін проведення документальної перевірки у разі повідомлення платником контролюючого органу за місцем обліку про втрату, пошко­дження або знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 цієї статті, до дати відновлення та надання до такої перевірки відновлених документів.

Податковий кодекс України зобов’язує платника письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів. Таке повідомлення є достатньою підставою для розгляду податковим органом питання щодо можливості чи неможливості проведення перевірки, а в разі неможливості її проведення — для перенесення термінів її проведення.

Відсутність на момент проведення перевірки платника документів, які слугували підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, про що було в належний спосіб повідомлено контролюючий орган, а також неможливість у зв’язку з цим проведення документальної перевірки, указує на передчасність дослідження контролюючим органом питання фактичного здійснення господарських операцій. Окреслене питання має бути з’ясовано під час проведення документальної перевірки у комплексі з дослідженням первинних документів, які стали підставою для формування відповідних показників податкової звітності.

Податкова інформація не є тим джерелом отримання даних, які згідно з положеннями статті 83 Податкового кодексу України можуть слугувати підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, не заснована на безпосередньому аналізі первинних документів і не є належним доказом у розумінні процесуального закону. Тому така інформація не може бути доказом вчинення порушень податкового законодавства платником.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 420/8924/20 можна ознайомитися за посиланням.

#ПодатковаІнформація, #ПодатковеЗаконодавство