Про продовження строку звернення платника із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань

23 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі № 640/14856/19 за позовом Публічного акціонерного товариства “Глорія Джинс” до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області та Державної податкової служби України про: визнання протиправними та скасування рішень зі списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені, про результати розгляду скарги; визнання бездіяльності протиправною; зобов’язання внести зміни до інтегрованої картки платника, підготувати висновок про повернення з бюджету сум надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток підприємств на поточний рахунок платника в банку, подати цей висновок на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Обставини справи

Позивач посилався на відсутність податкового боргу і протиправність обліку як такого, оскільки будь-яких податкових повідомлень-рішень не отримував. Контролюючий орган доводив правомірність відображення податкового боргу в інтегрованій картці платника та наголошував на неможливості здійснення повернення коштів на поточний рахунок позивача, який знаходиться в зоні проведення АТО (ООС).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано здійснив списання надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств, оскільки з дати виникнення переплати минуло 1095 днів і станом на дату прийняття оскаржуваного рішення позивач не звертався із заявою про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок погашення боргу з інших податків, а за відсутності такої заяви платника контролюючий орган не мав законних підстав провести відповідне зарахування.

Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким частково задовольнив позов, визнавши протиправним і скасував рішення про списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені, зобов’язавши внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом поновлення інформації про наявність надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств, визнавши протиправною бездіяльність щодо непідготовки висновку про повернення з бюджету сум надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та неподання цього висновку на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також зобов’язавши контролюючий орган здійснити такі дії. Суд апеляційної інстанції виходив з таких мотивів: ураховуючи місцезнаходження позивача в зоні проведення АТО, підпункт 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України та сертифікат Торгово-промислової палати є підставою для автоматичного продовження строку для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань; обов’язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність таких обставин, як відсутність у платника податкового боргу, подання платником заяви про повернення коштів протягом 1095-ти днів від дня виникнення переплати, відповідність поданої заяви вимогам пунк­ту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України. Задоволення позовних вимог в цій частині здійснено з підстав того, що такі вимоги є похідними, оскільки списання надміру сплачених сум податку було здійснено неправомірно, то відповідач зобов’язаний був підготувати та подати висновок про повернення надміру сплачених позивачем сум податку з бюджету. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у частині рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги, оскільки воно не є рішенням суб’єкта владних повноважень у контексті норм Кодексу адміністративного судочинства України і не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення та направши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оцінка суду

Підпункт 38.2 пункту 38 підрозділ 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України встановив окремі особливості справляння податків і зборів, зупинивши нарахування штрафів та застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87—101 цього Кодексу. Ураховуючи, що положення про зупинення відліку строку давності зазначені не окремим підпунктом у пункті 38, а логічно пов’язані з періодом, протягом якого не застосовуються заходи стягнення, використання їх як самостійної норми є неможливим. Тому зазначений підпункт зупинив обрахунок не всіх строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, а лише тих, які пов’язані із застосуванням заходів стягнення, визначених статтями 59, 60, 87—101 цього Кодексу.

Законодавство не створює обмежень щодо строку звернення платника із заявою про продовження граничних строків, а тільки встановлює, що така заява має бути подана протягом всього часу, коли існують обставини непереборної сили, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення таких обставин. Системний аналіз пункту 102.5, підпунктів 102.6.4 пункту 102.6 і 102.7.2 пункту 102.7 статті 102 Податкового кодексу України у їхньому взаємозв’язку дає підстави для висновку про те, що граничні строки для подання юридичною особою, зокрема, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань підлягають продовженню за сукупністю таких умов: (1) до спливу 1095-ти днів після здійснення переплати посадові особи юридичної особи, які є уповноваженими відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність, мали обмежену свободу пересування, спричинену або ув’язненням чи полоном на території інших держав, або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально (альтернативно), та (2) протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших уповноважених осіб.

За своїм змістом і правовим регулюванням такий механізм продовження строку звернення платника має заявний характер (за відповідною заявою платника податків) і реалізується за рішенням керівника контролюючого органу (заступником або уповноваженою особою). Звертаючись до податкового органу із відповідною заявою, платник має надати документальне підтвердження існування в уповноважених осіб протягом граничних строків обмеженої свободи пересування і відсутність протягом цих строків інших уповноважених осіб. Такі обставини утворюють предмет доказування під час вирішення питання про наявність підстав для продовження граничних строків відповідно до підпунк­ту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України. На користь викладеного свідчить також пункт 1 розділу III Порядку застосування норм пунктів 102.6—102.7 статті 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2017 року № 861, відповідно до якого заява платника податків про продовження граничних строків подається платником податків у довільній формі протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених пунк­тами 102.6—102.7 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, або початку їх дії, разом із документами, які підтверджують настання таких обставин.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо неподання та зобов’язання подати висновок про повернення надміру сплачених сум податку з бюджету можна вважати наступними (а не похідними) в хронології вирішення питань, поставлених перед судом.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 640/14856/19
можна ознайомитися за посиланням.

#ГрошовіЗобов’язання