-
Сповіщення: Увесь № 118 за 2022 р. – Газета "Все про бухгалтерський облік"
Про витрати у зв’язку із лісовідновленням, які неможливо прямо пов’язати з доходом відповідного періоду
Витрати, понесені у зв’язку з лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічний цикл виробництва, неможливо пов’язати з доходом відповідного періоду. Вони мають належати до витрат того звітного періоду, у якому були понесені відповідно до абзацу другого пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 “Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку”.
27 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Державного підприємства “Семенівське лісове господарство” на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 620/4002/20 за позовом Державного підприємства “Семенівське лісове господарство” до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обставини справи
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган установив, що платник здійснив поточні витрати податків на лісовідтворення, віднесені до складу витрат поточного періоду та списані на собівартість реалізованої продукції. Ці витрати не було віднесено до витрат наступних періодів як облік біологічного активу. Платник указав, що витрати, понесені у зв’язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше ніж один рік) технологічний цикл виробництва, неможливо пов’язати з доходом відповідно періоду, а тому вони мають належати до витрат того звітного періоду, у якому були понесені.
Чернігівський окружний адміністративний суд задовольнив позов. Суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені витрати на відтворення лісів не можна визнати витратами на створення довгострокових біологічних активів, оскільки це суперечить нормам П(С)БО 30 “Біологічні активи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року № 790. Таким чином, ці витрати були правомірно віднесені до витрат того звітного періоду, у якому були понесені.
Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що П(С)БО 30 “Біологічні активи” визначає перелік біологічних активів і сільськогосподарської продукції, серед яких, зокрема, дерева в лісі (лісовий масив) віднесені до довгострокових біологічних активів, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що П(С)БО 30 “Біологічні активи” не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки діяльність з відновлення лісів не є сільськогосподарською діяльністю.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення і залишивши чинним рішення суду першої інстанції.
Оцінка суду
Процес вирощування лісів є довготривалим і жодна із порід дерев в процесі перетворення не здатна давати ані сільськогосподарську продукцію як актив, отриманий в результаті відокремлення від біологічного активу, ані додатковий біологічний актив, як актив, одержаний в процесі біологічного перетворення іншого біологічного активу. Діяльність лісгоспу з вирощування лісових культур не може вважатися створенням біологічних активів, оскільки такі культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і надані для користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а тому не підлягають амортизації. Додаткові блага від дерев неможливо отримати, а отже, такі насадження не підпадають під визначення “Біологічні активи”.
Створення лісових культур є технологічним процесом, який у своєму часі триває від п’яти до семи років. Витрати на посадку та вирощування лісових насаджень неможливо прямо пов’язати з отриманим доходом, оскільки продукція, яку можна отримати з таких насаджень для реалізації та отримання доходу, з’являється лише через 60-і 00 років. Втрати, понесені у зв’язку з лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (понад один рік) технологічний цикл виробництва, неможливо пов’язати з доходом відповідного періоду, а тому вони мають належати до витрат того звітного періоду, у якому були понесені відповідно до абзацу другого пункту 7 П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 “Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку”.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 620/4002/20
можна ознайомитися за посиланням.
#дохід, #витрати