Про грошові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу

19 квітня 2021 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 816/687/16 за позовом Спільного підприємства “Полтавська газонафтова компанія” до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи

Контролюючий орган донарахував платнику грошові зобов’язання (податкові зобов’язання та штрафні санкції) з рентної плати за користу­вання надрами для видобування природного газу, зокрема нафтового (попутного) газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5 000 м за II квартал 2015 року.

Платник указав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають принципу стабільності, закріпленому в підпунк­ті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. На його думку, закон про нові ставки збору за користування надрами був прийнятий пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Контролюючий орган зазначив, що платник був обізнаний про підвищення ставки, оскільки було подано податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування ко­рисних копалин за вказаний податковий звітний період, у якому були задекларовані податкові зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин із застосуванням ставки, встановленої пунктом 252.20 статті 252 Податкового кодексу України. В уточнюючих податкових розрахунках платник визначив рентну плату із застосуванням ставки 28%.

Компанія “JKX Oil &PLC”, якій належить 100% статутного капіталу Спільного підприєм­ства “Полтавська газонафтова компанія”, зверталася до Київського апеляційного суду за виконанням рішення Постійного третейського суду (м. Лондон) від 6 лютого 2017 року у справі № 2015-11 за позовом компанії “JKX Oil &PLC” до України про відшкодування шкоди, завданої, зокрема внаслідок запровадження ставки плати за видобування природного газу Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України”, як порушення умов Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про сприяння і взаєм­ний захист інвестицій від 10 лютого 1993 року. В зазначеному рішенні, яке прийняте до виконання в Україні згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 5 липня 2019 року (справа № 824/22/19, провадження № 2к/824/28/2019). Постійний третейський суд прийняв за аргумент обґрунтування державою Україна підвищення ставки плати за видобування природного газу як вимушений екстрений крок задля задоволення надзвичайних державних потреб, зумовлений економічною, політичною та воєнною кризою. Було визнано, що держава Україна в такій ситуації має досить широкі повноваження на підвищення ставок у податковій сфері, і це є лише тимчасовим інструментом реагування на надзвичайну ситуацію загальнодержавного рівня. Суд також зазначив, що ці тимчасові заходи були застосовані в умовах явної надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня та були, зрештою, скасовані, коли ситуація дещо стабілізувалася.

Дослідивши ексклюзивні повноваження парламенту щодо різкого підвищення рентної плати з серпня 2014 року й обґрунтованість засобів контролю газового ринку, Постійний третейський суд указав, що стабільність має загальне застосування та не виключає підвищення розміру ставок, а вимоги законодавства не можуть вважатися спеціальними зобов’язаннями, захищеними від подальших змін у застосовуваному законодавстві.

Суд констатував, що запроваджені Україною підвищені ставки рентної плати відповідали законній політичній меті — мобілізації коштів для цілєй національної безпеки в умовах реальної загрози військової агресії з боку Російської Федерації, ураховуючи інтереси інвесторів та інших зацікавлених сторін. Економіко-політична ситуація в державі безпосередньо впливає на законні очікування, і в умовах надзвичайно глибокої економічної кризи ні в кого не повинні виникати законні сподівання на те, що зміни у правовій системі не відбудуться. Тому навіть значне підвищення рентної плати, застосоване серед інших заходів у відповідному секторі економіки як тимчасовий крок реагування на надзвичайну ситуацію загальнодержавного рівня, не руйнує законних очікувань. Загальне зобов’язання держави із забезпечення стабільних і передбачуваних умов обов’язково потрібно врівноважувати з її суверенним правом приймати закони відповідно до суспільних інтересів.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач правильно розрахував податкові зобов’язання за II квартал 2015 року за ставкою 28%, оскільки з 1 січня 2015 року установлена рентна плата підлягала застосуванню у 2016 році. Неузгодженість норм Податкового кодексу України, які регулювали спірні правовідносини, дає підстави для їх різного тлумачення. Тому контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, мав застосувати норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Верховний задовольнив Суд касаційну скаргу, скасувавши судові рішення судів попередніх інстанцій та ухваливши нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

Оцінка суду

У Конституції України відсутні норми, які б зобов’язували Верховну Раду України дотримуватися особливого порядку введення в дію норм з питань оподаткування. Будь-які норми будь-якого попереднього закону не можуть обмежувати законодавчих повноважень Верховної Ради України на зміну нормативного регулювання, за винятком випадків, коли такі обмеження випливають із норм Конституції України або міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України.

Приймаючи будь-який закон, зокрема, в галузі оподаткування, парламент має враховувати норми Конституції України та міжнародних договорів України, включаючи дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами, що випливає зі змісту статті 8 Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Відповідні межі є обов’язковими для Верховної Ради України, попри те, чи знайшло це закріплення у вітчизняному у законодавстві.

Норму-принцип стабільності податкового законодавства не можна вважати нормою, що змінює порядок набрання чинності або вступу в дію всіх нових податкових правил. Принцип стабільності податкового законодавства перебуває у складі такого структурного елементу принципу верховенства права, як правова визначеність. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника щодо незмінності правового режиму оподаткування. Водночас такі очікування від законодавця мають бути врівноважені з правом держави приймати закони відповідно до суспільних (публічних) інтересів.

Тобто необхідно враховувати соціальні, політичні, економічні, безпекові чинники, які існують на момент прийняття законодавчого акта. Питання щодо застосування норм законів про зміну будь-яких елементів податків (зборів), які прийняті без врахування темпоральних меж, установлених підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не повинно вирішуватися шляхом прямого зіставлення цих норм. Оцінка змін у правовому режимі оподаткування на її відповідність правовій визначеності має відбуватись на підставі порівнювання та оцінювання обставин, внаслідок яких діяв законодавець, приймаючи рішення про зміну ставок податку (збору), а також з врахуванням того, чи є цей захід постійним або тимчасовим.

Держава повинна дбати про розвиток підприємницької діяльності в Україні, яка має базуватися на рівних і прозорих умовах для усіх суб’єктів господарювання. Звідси випливає заборона установлення законами правил, які унеможливлюють чи надто обтяжують підприємницьку діяльність, створюють нерівні умови для різних суб’єктів господарювання, передбачають невиправдані обмеження на використання громадянами своєї власності, зокрема, для цілей підприємництва.

Водночас держава має піклуватися про соціальну спрямованість економіки, що передбачає можливість покладення на суб’єктів господарювання справедливого і пропорційного обов’язку з вилучення частини створюваного продукту на користь менш забезпечених верств населення. Це кореспондується з приписами статті 67 Конституції України про обов’язок кожного сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також з такими принципами податкового законодавства, закріпленими в пункті 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, як загальність оподаткування, рівність усіх платників податків перед законом та недопущення будь-яких проявів дискримінації, фіскальна достатність, соціальна справедливість.

Норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України не скасовує дію інших норм Податкового кодексу України, зокрема пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, яка діяла з 1 січня 2015 року.

Закон України від 28 грудня 2014 року № 71 -VI11 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” був прийнятий в таких же економіко-політичних умовах, що і Закон України від 31 липня 2014 року № 1621-V № “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України”. Наведене є справедливим і прийнятним для оцінки мети, яку переслідував законодавець при продовженні дії ставки за видобування природного газу, вперше введеної Законом № 1621-VII, на 2015 рік, як легітимної. За вказаних економіко-політичних умов застосування підвищеної ставки рентної плати у 2015 році було виправданим і не може оцінюватися як свавільне втручання у право на мирне володіння майном, оскільки відбувалося з огляду на публічні інтереси держави. Принцип стабільності під час прийняття Закону № 71-VIII був застосований в балансі з принципами загальності оподаткування, фіскальної достатності та соціальної справедливості.

Соціальний ефект такої політики був скерований, зокрема, на реальне забезпечення виконання функцій держави щодо збалансування бюджету і забезпечення видатків на оборону, соціальний захист населення в складних економічних умовах фактичної військової агресії. Установлення податків на користування природними ресурсами має пряму суспільну направленість і пряме вираження суспільного інтересу.

Порівняння наслідків підвищення ставок рентної плати за користування надрами для відповідних суб’єктів господарювання, зокрема, для позивача з фіскальним та соціальним ефектом, на досягнення якого це було направлено, указує на користь висновку, що підвищення ставок рентної плати не порушило норми Конституції України, було пропорційним у відповідній ситуації щодо втручання держави у право власності платників податків, для яких був встановлений обов’язок сплатити до бюджету додаткові кошти, а також забезпечило баланс між публічними та приватними інте­ресами. Про вимушеність такого заходу з боку держави свідчить і така обставина, як зменшення ставки рентної плати з 1 січня 2016 року до рівня, який існував до 3 серпня 2014 року.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16
можна ознайомитися за посиланням.

#ГрошовіЗобов’язання, #РентнаПлата