Про звільнення від відповідальності платника, якщо фактичним місцезнаходженням філії є тимчасово окупована територія

11 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № 805/2354/18-а (провадження № К/9901/64631/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи

Контролюючий орган провів перевірку, за результатами якої за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання зі збору за спеціальне використання води зобов’язав платника сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов’язання відокремленим підрозділом платника, тривалістю понад 100 днів. Позивач уважав застосування штрафу неправомірним, оскільки контролюючому органу було надано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року під час провадження господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння і сплати податків та обов’язкових платежів.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок прийняття його податковим органом всупереч положенням підпункту 38.4.1 пункту 38.4 статті 38 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, а також неможливості проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржувані судові рішення та направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оцінка суду

Законодавець визначив передумови застосування положень пункту 38 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України поширив їх на категорії платників, місцезнаходження (місце проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року було на (1) тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями”, або (2) в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або (3) платників, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях. Такі категорії є альтернативними, на що вказує вживання сполучника “та/або”. Вимоги цього пункту розповсюджуються лише на порядок справляння місцевих податків і зборів.

Звільнення платника від відповідальності на підставі підпункту 38.4 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України є безумовним обов’язком податкових органів, зокрема, якщо фактичним місцезнаходженням філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу юридичної особи є тимчасово окупована територія, а місцезнаходженням відповідної юридичної особи є інша територія України або територія населених пунктів на лінії зіткнення. Звільнення від відповідальності здійснюється лише в межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, за весь період проведення антитерористичної операції.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 805/2354/18-а
можна ознайомитися за посиланням.

#відповідальність, #філія, #ВоєннийСтан