Про наслідки передачі третім особам обов’язку зі сплати ЄСВ у взаємовідносинах між платником і повіреними за договорами доручення

24 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 360/893/20 за позовом Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків як правонаступника) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату/неперерахування або несвоєчасну сплату/несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Обставини справи

Приватне акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків як правонаступника), у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату/неперерахування або несвоєчасну сплату/несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, було задоволено адміністративний позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до 2019 року позивач був звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язків зі сплати єдиного внеску у зв’язку з перебуванням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. З 2019 року, у зв’язку з арештом коштів, сплату єдиного внеску здійснювали повірені особи в інтересах позивача на підставі договорів доручень, тому позивач не допустив порушення вимог частини дев’ятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Відповідач звернув увагу на необхідність відступу від судової практики та правових позицій Верховного Суду, які, на його думку, не узго­джуються з положенням абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.

Оцінка суду

Реалізація взаємовідносин між платником і повіреними за договорами доручення не зумовлює передачі третім особам обов’язку платника зі сплати єдиного внеску. Власником коштів є саме платник, від імені якого здійснено відповідні платежі коштом сум єдиного соціального внеску, а не будь-яка третя особа.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулися не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника, не вказує на порушення вимог частини дев’ятої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 360/893/20
можна ознайомитися за посиланням.

#ЄСВ