Директор купує сировину за власні кошти та складає авансовий звіт: які є податкові ризики
Бухгалтери зчаста ставлять такі запитання. Тут під сировиною може розумітися будь-що інше — основні засоби, МШП, послуги тощо. Суть у тому, що в нас виникає. Те, що купив директор, — сировина Дт 201 Кт 372. І ми маємо величезну суму кредиторки. В деяких випадках — це сотні тисяч гривень.
Як податківці дивляться на кредиторку, яка дуже довго “висить”? Як на потенційний дохід і кажуть: це Кт 717 “Дохід від списання кредиторської заборгованості”. Адже з податку на прибуток немає жодних коригувань на цю тему. Тому дохід у бухобліку чудово збільшить об’єкт обкладення податком на прибуток. І ось запитання, що виникають:
1. Які тут можуть бути податкові ризики?
2. Чи потрібно списати борг перед працівником, якщо вже минул більше 3 років від дати першого авансового звіту?
Тож розберімося. Списання призведе до Дт 372 Кт 717. Але ми вже засвоїли, що списувати кредиторку ми можемо лише тоді, коли виконується умова із п. 5 НП(С)БО 11 “Зобов’язання”, а саме: заборгованість, що не підлягає погашенню, визнається доходом звітного періоду. Що означає “не підлягає погашенню”? А те, що ми сказали директору: ми тобі пробачаємо, що ми винні (а такого тут немає). Або причина — сплив терміну давності, звідки “вилазять” 3 роки. Власне податківці, не переймаючись, як працює перебіг строку позовної давності, кажуть: дайте нам, будь ласка, оборотки 372. А потім дивляться і мовлять: у вас більше 3 років “висить” кредиторка, списуйте в дохід.
Але ні… На це може піти лишень бухгалтер-початківець. Досвідчений бухгалтер скаже: для того, щоб термін позовної давності сплив, він має розпочати “перебігати”. Що значить “перебігати”? А те, що має бути точка старту перебігу цих 3 років. А коли ми винні працівнику (у нас це директор), чи є законодавчо встановлені строки, в які ми маємо повернути заборгованість перед звітною особою? Ні, немає. Виняток — якщо ви розробили власне положення, приміром, про відрядження, і про авансові звіти записали таке: коли працівник щось придбаває власним коштом, то ви зобов’язані йому відшкодувати зазнані витрати у 30-денний строк після складання авансового звіту. А якщо такого документа катма (найімовірніше, так воно і є), то немає строку, протягом якого ви повинні ці кошти погасити. Ба більше. Якщо у майбутньому цей працівник (директор) звільнятиметься, то звільнення працівника вжодне не стосується початку перебігу позовної давності. І це не є та “точка”, коли ви маєте списати зобов’язання. Абсолютно ні.
Тому відповідь така: ви не маєте підстав для списання зобов’язання. Це гроші, які директор очікує від вас, і ви повинні їх повернути. Тож списувати немає підстав, позаяк 3 роки ми рахуємо з дати початку перебігу цього строку.
Наприклад, директор склав авансовий звіт 20.02.2023 р. і за власні кошти щось купував. І якщо у вас буде внутрішнє положення і в ньому зазначено, що через 10 днів після складання авансового звіту ви маєте відшкодувати йому, то 20 + 10 = 30. Тож починаючи з 2 чи 3 березня ми і рахуватимемо 3 роки. А якщо цього положення у вас немає, то вам нічого не треба рахувати, і термін давності не розпочав спливати (перебігати). Тому підстав для списання немає.
Оце все за нормами. Але на практиці все трошки складніше. Варто “вмикати” обережність та й здорового глузду ніхто не скасовував.
Тож “увімкнемо” здоровий глузд. Як податківці дивляться на таку заборгованість? Сотні тисяч гривень боргу — це означає, що директор власним коштом купує сировину. Тож у нього є джерело надходження? І податківці це роглядають так. Мабуть, ви маєте готівкові продажі, ви не все офіційно продаєте і у вас є джерело надходжень. І у такий спосіб, навіть якщо й відшкодовуєте директору, ви оприбутковуєте сировину, яку придбав за власні кошти директор. А власні кошти — це, по суті, готівкова реалізація. Так, це вже вигадки контролерів, але слід бути готовим до відповідей на ці запитання. І в чому тут здоровий глузд, чому працівник купує сировину власним коштом? З якого дива він це робить? Запитайте себе!
На нашу думку, якщо суми незначні, то це можна собі дозволити і обстоювати свою позицію. Але коли у вас сотні тисяч заборгованості, ліпше цю справу закрити. Як? На майбутнє такого не практикувати, а якщо вже склалося і “зависло”… То що можна зробити? Якщо кредиторка — ми винні директору. А коли цей директор — ще й засновник, то що зробити? Наприклад, збільшити статутний капітал і директор зобов’язаний довнести свою збільшену частку. Відповідно, у нас виникає заборгованість, тобто нам винен засновник — це наша дебіторка, а також наші зобов’язання перед директором — ми винні за авансовим звітом. І ось тут можна зробити взаємозалік. Проте коштів не вноситимуть. Цей взаємозалік можливий, якщо: 1) заборгованість однорідна (в нашому випадку — грошова); 2) сторони не заперечують проти такого взаємозаліку; 3) строк погашення настав. Тому в цьому разі це можливо. А якщо директор — не засновник, а інший працівник, то ці борги належить погасити. А в який спосіб — вирішувати вам.
Мар’яна КАВИН, податковий консультант, САР,
СІРА, АССА DipIFR, IFA-внутрішній аудит
#ПодатковийБлог, #АвансовийЗвіт, #ПодатковіРизики, #заборгованість
Так все-таки який звіт складаємо по новій формі чи старій як що матеріали куплені за власну готівку.