Лист ПФУ від 10.04.2023 р. № 13795-15879/У-03/82-800/23 “Щодо надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності”
Пенсійний фонд України
Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг
Лист від 10.04.2023 р. № 1379515879/У03/82800/23
Щодо надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
Розглянувши ваше звернення <…> щодо надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності <…>, Пенсійний фонд України повідомляє.
З 1 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 р. № 2620IX “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон № 2620), яким внесено зміни до Закону України від 23.09.99 р. № 1105XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 1105).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Згідно з частиною другою розділу VII Закону № 2620 розпочато процедуру припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.
Ураховуючи зазначене, з 01.01.2023 р. Фонд соціального страхування України не виконує функцій страховика і не здійснює фінансування страхових виплат страхувальникам.
Окрім того, належить зазначити, що Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями коментувати листи Фонду соціального страхування України, в тому числі ті, які мають індивідуальний характер.
Під час реалізації права застрахованих осіб на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Пенсійний фонд України керується виключно нормами чинного законодавства України.
Частиною першою статті 12 Закону № 1105 визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо іншого не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включно з часом випробування та днем звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо іншого не передбачено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1105 допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати, у разі настання в неї страхового випадку.
Допомога з тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується Пенсійним фондом України з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медикосоціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, установлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас надання допомоги з тимчасової непрацездатності за перших п’ять днів тимчасової непрацездатності врегульовано нормами Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440.
Частиною другою статті 1 Закону № 1105 передбачено, що термін “застрахована особа” вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України від 08.07.2010 р. № 2464IV “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 2464).
Так, пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню й сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався в установленому законом порядку єдиний внесок.
Отже, право на допомогу з тимчасової непрацездатності мають виключно застраховані особи, тобто для отримання права на зазначену допомогу працівнику необхідно набути статус “застрахована особа” в місяці настання страхового випадку шляхом сплати за нього роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в строки та розмірах, визначених чинним законодавством.
З урахуванням наведеного в зазначеному вами випадку, на період, коли працівник не виходив на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин і за нього роботодавцем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, він втрачає статус “застрахована особа” й у випадку хвороби в цей період не набуває права на допомогу з тимчасової непрацездатності з шостого дня непрацездатності.
Начальник управління страхових виплат
та соціальних послуг С. ЗАРУБІНА