-
Сповіщення: ХРОНІКА ПОДІЙ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙ (жовтень 2023 Р.) – Газета "Все про бухгалтерський облік"
У аграрія порожнє приміщення: як відображати витрати на його утримання
У зв’язку з воєнними подіями наше сільгосппідприємство скоротило діяльність та припинило займатися тваринництвом. Однак на балансі залишилися тваринницькі приміщення.
Куди списувати витрати, пов’язані з утриманням таких приміщень (амортизація, зарплата охоронника, електроенергія тощо), якщо продукції тваринництва не виробляємо?
Запитання з редакційної пошти
Відповідь: Якщо приміщення задіяні у виробництві інших видів сільгосппродукції, то ці витрати треба відносити на собівартість такої продукції. За інших умов їх слід обліковувати як загальновиробничі витрати на однойменному рахунку 91 з подальшим розподілом. Пояснимо.
Собівартість сільгосппродукції — це виробнича собівартість, визначена відповідно до НП(С)БО 16 “Витрати”. Водночас згідно з п. 17 НП(С)БО 30 “Біологічні активи” всі витрати, пов’язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнають витратами основної діяльності та обліковують відповідно до норм НП(С)БО 16. Також нагадаємо, що у сільськогосподарських підприємств загальновиробничі витрати не поділяються на постійні та змінні (п. 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132, далі — Методрекомендації № 132).
Таким ладом, до складу виробничої собівартості включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати (п. 11 НП(С)БО 16, п. 7.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.06 р. № 1315).
Воднораз витрати відносять до собівартості сільгосппродукції, дотримуючись такого принципу: якщо витрати можна пов’язати з певним об’єктом калькуляції, то їх зараховують як прямі витрати. Наприклад, після згортання галузі тваринництва приміщення корівника використовують для сушіння зерна пшениці. Очевидно, що в цьому разі витрати на утримання приміщення з кредиту рахунків 13, 209, 661, 665 списують у дебет рахунку 23 “Виробництво” відповідного субрахунку, на якому відображають собівартість
пшениці.
Якщо ж об’єктів калькуляції декілька, то витрати на амортизацію, зарплату, електроенергію обговорюваних приміщень спершу відображають у складі загальновиробничих витрат на рахунку 91, а потім їх розподіляють між видами сільгосппродукції, яку виробляє підприємство. Заразом певні види загальновиробничих витрат мають свою базу розподілу.
До прикладу, витрати на утримання приміщень для зберігання продукції можна віднести на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва пропорційно до кількості та тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду (п. 3.17 Методрекомендацій № 132). Проте ця норма має рекомендаційний характер.
Тож сільгоспник може обрати за базу розподілу загальновиробничих витрат й інші показники — основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві певних видів сільгосппродукції, кількість готової сільгосппродукції тощо.
Щоб розподілити суму витрат між кількома об’єктами калькуляції, сільгосппідприємство складає Відомість розподілу загальновиробничих витрат. Її форма може бути довільною. Головне, щоб у документі фігурували об’єкти розподілу ЗВВ, база розподілу та безпосередньо числові розрахунки. На підставі цієї відомості суми витрат відносять на собівартість відповідних видів сільгосппродукції, списуючи їх у дебет відповідного субрахунку до рахунку 23.
Приклад. Павільйон, де раніше утримували тварин, після прибирання та дезінфекції використовують для складування овочів. У ньому зберігають 100 тонн картоплі, 10 тонн моркви, 10 тонн столового буряка та 20 тонн капусти. Сума витрат, зазнаних сільгосппідприємством на утримання такого павільйону, становила
28 тис. грн. Підприємство розподілило такі витрати між видами сільгосппродукції, яку там зберігають. За базу розподілу обрали обсяги овочів.
Розподіл загальновиробничих витрат провели так: 28000 грн : 140 тонн = 200 грн/тонна. В результаті розподілу віднесено на собівартість:
- картоплі — Дт 23/Картопля Кт 91 — 20000 грн (200 х 100);
- моркви — Дт 23/Морква пізня Кт 91 — 2000 грн (200 х 10);
- буряка — Дт 23/Буряк столовий Кт 91 — 2000 грн (200 х 10);
- капусти — Дт 23/Капуста Харківська зимова Кт 91 — 4000 грн (200 х 20).
Такий порядок зарахування ЗВВ на собівартість, по суті, ототожнює їх з прямими витратами. Підтвердження цьому знаходимо й у п. 2.8 Методрекомендацій № 132. За ним прямими вважають витрати, які можна віднести безпосередньо на відповідний об’єкт видатків або які розподіляють між об’єктами витрат пропорційно до бази, з якою ці витрати знаходяться в близькій залежності.
Однак видатки, понесені на утримання тваринницьких приміщень, можуть і не мати близької залежності з певними об’єктами витрат, а стосуватися всіх напрямів діяльності підприємства. Тобто сільгоспник використовує колишні тваринницькі приміщення як необоротні активи загальногосподарського призначення.
За таких умов він теж матиме справу із загальновиробничими витратами, які обліковують на рахунку 91. До них п. 2.21 Методрекомендацій № 132 відносить, зокрема:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування та витрати на оплату службових відряджень апарату управління та спеціалістів галузей (цехів), дільниць, підрозділів тощо);
- амортизацію необоротних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, бригадного) призначення;
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальних приміщень виробничого призначення;
- плату за оренду землі та майна виробничого призначення тощо.
Для таких видатків п. 2.21 Методрекомендацій передбачено окремий порядок розподілу — пропорційно до загальної суми прямих витрат за вирахуванням вартості насіння (у рослинництві), кормів (у тваринництві), сировини, матеріалів і напівфабрикатів (у промислових підрозділах).
Таким ладом, облік обговорюваних витрат залежить від напрямів використання тваринницьких приміщень. А щоб не виникало плутанини між загальновиробничими витратами, зазнаними в певній галузі та загалом на сільгосппідприємстві, варто відкрити окремі субрахунки до рахунку 91. До прикладу, 911 “ЗВВ рослинництва”, 912 “ЗВВ тваринництва”, 913 “ЗВВ всіх напрямів діяльності”. Це допоможе правильно розподілити витрати та коректно сформувати собівартість сільгосппродукції.
Наталія ВОЛОШИНА,
консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”
#СільськеГосподарствр, #витрати, #собівартість