публікація з № 37 за 22.04.2024 р.

Роз’яснення ДПСУ

Як виправити код пільги у податковій накладній

Яким чином виправити помилку, допущену в графі 9 “Код пільги” податкової накладної?

Відповідь: Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 № 137/28267 (далі — Порядок № 1307).

Відповідно до п.п. 7 п. 16 Порядку № 1307 код пільги зазначається у графі 9 податкової накладної, яка заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування ПДВ.

Код відповідної пільги з ПДВ зазначається згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДПС станом на дату складання податкової накладної.

Відповідно до п. 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобовʼязань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не повʼязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі — розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не повʼязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Коригування графи 9 “Код пільги” табличної частини розділу Б податкової накладної, у зв’язку з виправленням помилок (зазначено невірний (помилковий) код пільги), допущених при складанні податкової накладної, не повʼязаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, здійснюється у такому порядку:

— показники рядка податкової накладної, що коригується, зазначаються із знаком “—” окремо в кожній графі;

— додається новий рядок з виправленими показниками, якому присвоюється новий черговий порядковий номер, що не зазначався в податковій накладній.

При цьому рядку податкової накладної, що коригується, зазначеному із знаком “—”, та новому рядку з виправленими показниками, що його замінює, присвоюється однаковий порядковий номер групи коригування, який зазначається у графі 2.2 табличної частини розділу Б розрахунку коригування, та наводиться код причини коригування “104”.

Категорія 101.15

За який період вперше подавати додаток КІК до декларації з прибутку

За який звітний період вперше подається додаток КІК до рядка 06.1 КІК Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та за які звітні періоди мають відображатися показники в такому додатку?

Відповідь: Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.1 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період контрольованої іноземної компанії, що закінчується протягом календарного року.

Підпунктом 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі — Звіт про КІК) до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Декларації за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV “Про електронні документи та електронний документообіг” та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

До Звіту про КІК в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання, зокрема, річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.

Стаття 39 прим. 2 “Контрольовані іноземні компанії” ПКУ набрала чинності з 01 січня 2022 року відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1117-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування” (далі — Закон № 1117).

Водночас, Законом № 1117 внесено зміни, зокрема, до п. 54 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, якими встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду.

Так, відповідно до п. 54 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ першим звітним (податковим) роком для Звіту про КІК є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року — звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати Звіт про КІК за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897. Додаток КІК є невід’ємною складовою Декларації.

Отже, Додаток КІК до Декларації вперше може бути поданий у складі Декларації за 2023 рік.

Додаток КІК до Декларації заповнюється по кожній контрольованій іноземній компанії окремо.

При цьому, якщо контролюючі особи подають Звіт про КІК за 2022 рік одночасно з Декларацією за 2023 рік, то в Додатку КІК до Декларації за 2023 рік відображаються показники, зазначені у Звіті про КІК за 2022 рік.

Якщо контролюючі особи до Декларації за 2023 рік подають ще й Звіт про КІК за 2023 рік, то формується окремий Додаток КІК до Декларації за 2023 рік у якому відображаються показники, зазначені у Звіті про КІК за 2023 рік.

При цьому, до такої Декларації відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПКУ подається доповнення складене за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною Декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Інформація щодо наявності доповнення зазначається у спеціально відведеному місці в Декларації.

Категорія 102.20.02

Як єдинникам подавати КІК звітність

З якого періоду, яким чином та яку податкову звітність подають ЮО, що обрали спрощену систему оподаткування, та є платниками податку на прибуток при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії (КІК) (у т.ч. якщо фінансовий рік компанії відрізняється від календарного)?

Відповідь: Відповідно до абзацу третього п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) суб’єкти господарювання — юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на прибуток підприємств при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії (далі — КІК), що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39 прим. 2 та розд. ІІІ “Податок на прибуток підприємств” ПКУ.

Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.1 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку КІК звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період КІК, що закінчується протягом календарного року.

Підпунктом 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі — Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі — Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV “Про електронні документи та електронний документообіг” та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання, зокрема, річної Декларації, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.

Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.4 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ у разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання річної Декларації, така контролююча особа подає Звіт за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені п.п. “а” — “в” п.п. 39 прим. 2.5.3 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ.

Контролююча особа зобов’язана подати повний Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком. У разі якщо відповідно до такого звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшується, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу річну Декларацію. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.

Пунктом 54 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку КІК протягом перехідного періоду, зокрема:

першим звітним (податковим) роком для Звіту є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року — звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати Звіт за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку КІК, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників Декларації за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.

Форми Звіту, скороченого Звіту та Порядок заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254.

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Звіту, скороченого Звіту та Декларації.

Юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування при отриманні скоригованого прибутку КІК, засобами електронного зв’язку в електронній формі до контролюючого органу одночасно з річною Декларацією подають:

повний Звіт разом із завіреними належним чином копіями фінансової звітності КІК. При цьому у рядку 06.1 КІК Декларації відображається сума податку на прибуток КІК, а детальний розрахунок наводиться у додатку КІК до рядка 06.1 КІК Декларації

або

скорочений Звіт (якщо фінансовий рік КІК відрізняється від календарного), який містить лише ідентифікаційні дані КІК, розмір частки контролера та структуру володіння часткою. При цьому додаток КІК до рядка 06.1 КІК Декларації та рядок 06.1 КІК Декларації не заповнюються.

Якщо було подано скорочений Звіт, то Звіт за повною формою разом з копіями фінансової звітності КІК необхідно подати до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком. Разом з цим при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи, така особа подає уточнюючу Декларацію з заповненням рядка 06.1 КІК, значення якого переноситься з додатка КІК до рядка 06.1 КІК Декларації.

Категорія 102.23

Як прибутківцям відкоригувати МПЗ, нараховане за 2022 р.

Як платникам податку, які до дати набрання чинності ЗУ від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ визначили та задекларували в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств мінімальне податкове зобов’язання за 2022 рік, відкоригувати задекларовані суми (у т.ч. якщо вже подана та оприлюднена річна фінансова звітність разом з аудиторським висновком за 2022 рік)?

Відповідь: 06.05.2023 набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно” (далі — Закон № 3050), яким, зокрема, змінено механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі — Перелік територій) та передбачено, що Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Наразі для визначення територій активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією застосовується Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Слід зазначити, що положеннями п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) у редакції, що діяла до 06.05.2023, передбачалося звільнення від нарахування та сплати загального мінімального податкового зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки за умови внесення зазначених територій до Переліку територій, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Оскільки для застосування положень п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ Перелік територій не був визначений Кабінетом Міністрів України, платники податку нараховували та сплачувати загальне мінімальне податкове зобов’язання.

Крім того, Законом № 3050 внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ, яким передбачено, що не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року — у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб.

Сума мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), визначені п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки, земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Платники податків, які до дати набрання чинності Законом № 3050 визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов’язання за 2022 — 2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ, мають право відкоригувати нараховані за 2022 — 2023 роки суми загального мінімального податкового зобов’язання шляхом подання в порядку, визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.

Зокрема, п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ встановлено випадки в яких не визначається мінімальне податкове зобов’язання.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Відкоригувати нараховану за 2022 рік суму загального мінімального податкового зобов’язання платник податків може на підставі ст. 50 ПКУ.

Згідно з абзацами першим та третім п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим п. 46.2 ст. 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі — Закон № 996) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року наступного за звітним.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі — Декларація).

Таким чином, платники податку, які до дати набрання чинності Законом № 3050-ІХ визначили та задекларували в Декларації мінімальне податкове зобов’язання за 2022 рік можуть відкоригувати задекларовані суми (у т.ч. якщо вже подана та оприлюднена річна фінансова звітність разом з аудиторським висновком за 2022 рік), шляхом подання уточнюючої Декларації за 2022 рік.

При цьому платники податку, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, можуть подати доповнення до Декларації, передбачене п. 46.4 ст. 46 ПКУ, з відповідним поясненням, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці в Декларації, яке буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої Декларації.

Слід зазначити, що у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені (абзац двадцять другий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ).

Крім того, платники податку на прибуток підприємств, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності за неподання або несвоєчасне подання річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, уточнюючого розрахунку до річної Декларації, що подається у разі, якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з Декларацією згідно з абзацом другим п. 46.2 ст. 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної Декларації за відповідний податковий (звітний) період, з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац двадцять четвертий п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ).

Категорія 102.25

Дивіденди виплачують спадкоємцям: як показати у додатку 4ДФ

Яким чином оподатковуються та відображаються у додатку 4ДФ до Розрахунку дивіденди, які нараховані на користь ФО — померлого засновника та виплачуються спадкоємцю?

Відповідь: Особливості оподаткування доходів фізичної особи у вигляді дивідендів регламентуються п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ).

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).

У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента (п. 162.3 ст. 162 ПКУ).

Водночас, згідно з ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року 435-ІV (далі — ЦКУ) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку — фізичній особі податковим агентом протягом звітного періоду (п.п. “б” п. 176.2 ст. 176 ПКУ).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого)

на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) відображається у графі 6 додатка 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу “109”.

Згідно з п. 4 розд. IV Порядку у розд. І “Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору” додатка 4 “Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору” (далі — додаток 4ДФ) до Розрахунку, передбачений рядок 06, де, зокрема, відображаються:

— у графі 3а у графі 3а “Сума нарахованого доходу” відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розд. 1 “Довідник ознак доходів фізичних осіб” (додаток 2 до Порядку);

— у разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні;

— у графі 3 “Сума виплаченого доходу” відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;

— у графі 4а “Сума нарахованого податку” відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;

— у графі 4 “Сума перерахованого податку” відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді;

— у графі 5а “Сума нарахованого військового збору” відображається сума збору, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;

— у графі 5 “Сума перерахованого військового збору” відображається фактична сума перерахованого збору до бюджету.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді дивідендів, який нарахований юридичною особою на користь померлої фізичної особи (акціонера), відображається податковим агентом в додатку 4 ДФ до Розрахунку в останньому звітному періоді, на який припадає день смерті фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта, шляхом заповнення граф 3а, 4а, 4, 5а та 5.

При цьому графа 3 додатка 4ДФ до Розрахунку заповнюється податковим агентом в тому кварталі, в якому відбулась виплата зазначених дивідендів фізичним особам (спадкоємцям).

Категорія 103.25

Як у додатку 4ДФ показати негрошові виплати працівнику

Як у додатку 4ДФ до Розрахунку податковий агент відображає суми наданих платнику податку доходів у негрошовій формі, до яких застосовується коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 ПКУ?

Відповідь: Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Порядок).

Згідно з п. 4 розд. IV до Порядку у розд. І “Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору” додатка 4 “Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору” (далі — розд. І додатка 4ДФ) до Розрахунку, зокрема, передбачений рядок 06, де:

у графі 3а “Сума нарахованого доходу” відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розд. 1 “Довідник ознак доходів фізичних осіб” (додаток 2 до Порядку).

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння);

у графі 3 “Сума виплаченого доходу” відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, має бути відображена в розд. І додатка 4ДФ до Розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, у розд. І додатка 4ДФ до Розрахунку за січень відображається заробітна плата, яка нарахована у січні та виплачена в лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена в березні), за березень (нарахована в березні та виплачена у квітні).

Згідно з п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 — Сп), де

К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

До наведеної формули застосовується ставка податку 18 відс. (для ставки податку 18 відс. — коефіцієнт 1,21951).

Враховуючи викладене, податковий агент у графах 3а “Сума нарахованого доходу” та 3 “Сума виплаченого доходу” рядка 06 розд. І додатка 4ДФ до Розрахунку відображає суми наданих платнику податку доходів у негрошовій формі, з урахуванням коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

Категорія 103.25

Як у ПРРО провести накладений платіж чи післяплату

Яким чином проводити через ПРРО розрахункові операції “накладений платіж” та/або “післяплата”?

Відповідь: У безоплатному програмному рішенні “ПРРО ДПС” проведення розрахункових операцій “накладений платіж” та/або “післяплата” не реалізовано.

Водночас, комерційні ПРРО можуть забезпечити таку функцію.

Категорія 109.20

Юрособаєдинник тимчасово припинила діяльніть: чи продовжувати платити за землю

Чи повинна ЮО — платник ЄП третьої групи — власник земельних ділянок (землекористувач на правах постійного користування земельними ділянками) у разі тимчасового припинення господарської діяльності сплачувати земельний податок?

Відповідь: Згідно з п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Господарська діяльність — діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань” та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення діяльності.

Тимчасове припинення діяльності означає припинення провадження заявлених при реєстрації видів діяльності, що свідчить про те, що земельна ділянка не використовується для господарської діяльності.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ; скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб (п. 37.3 ст. 37 ПКУ).

Оскільки звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, поширюється на земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності, то у разі тимчасового припинення діяльності земельний податок справляється на загальних підставах.

При цьому, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю, в тому числі земельний податок, не нараховується та не сплачується з урахуванням норм розд. ХІІ та п.п. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ.

Категорія 111.01

Що є “об’єктом” при зберіганні пального для бензогенератора

Як для цілей зберігання пального, що використовується для заправлення електрогенераторної установки визначається поняття “об’єкт” (приміщення, територія, будівля, тощо)?

Відповідь: Відповідно до ст. 18 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (далі — Закон № 481) на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі — декларація).

У декларації зазначаються відомості про:

— суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво):

— для юридичної особи — організаційно-правова форма, повне і скорочене найменування (за наявності), ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження, контактний номер телефону, адреса електронної пошти, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи або його уповноваженого представника;

— для фізичної особи — підприємця — прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності), номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), місце проживання, контактний номер телефону, адреса електронної пошти);

— загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Декларація може бути подана у довільній формі за вибором суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) нарочно, поштою або в електронному вигляді, в порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ).

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ об’єктами оподаткування або об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі — об’єкти оподаткування, повідомлення № 20-ОПП), є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300.

У повідомленні № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об’єкти оподаткування — обладнання, устаткування, що розміщені на одній території чи в одному приміщенні, достатньо надати інформацію за одним із типів об’єктів оподаткування, зазначивши інформацію про територію або приміщення, де вони розміщуються).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Повідомлення № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до повідомлення № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цього повідомлення.

Отже, з метою визначення поняття “об’єкт”, на якому може зберігатися пальне, що використовується для заправлення електрогенераторної установки, суб’єкту господарювання необхідно керуватися інформацією, зазначеною у повідомленні № 20-ОПП, про місце розташування відповідного устаткування.

Крім того, у разі якщо в період дії воєнного стану на території України та протягом тридцятиденного строку з дня його припинення або скасування контролюючим органом буде виявлено факти зберігання суб’єктом господарювання пального в обсягах понад 2000 літрів без отримання ліцензії та за відсутності належним чином поданої декларації, до такого суб’єкта господарювання застосовується відповідальність, передбачена ст. 17 Закону № 481 за здійснення зберігання пального без ліцензії.

Категорія 113.04

Який код КАТОТТГ вказувати у декларації екоподатку

Якого рівня код за КАТОТТГ (третього, четвертого чи додаткового) зазначається в рядку 2 податкової декларації екологічного податку та у рядках 3.1 і 3.2 додатка 1, у тому числі для міст з районним поділом?

Відповідь: Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 зі змінами та доповненнями (далі — Декларація). Невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків.

Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування — викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші. Зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі — Додаток 1).

На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр форм електронних документів розміщені електронні форми Декларації (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 07.09.2023 № 488) за ідентифікаторами форм F0302006 (для фізичних осіб) та J0302006 (для юридичних осіб) разом з додатками.

Згідно з приміткою 8 до Декларації у рядку “код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці” рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 зі змінами та доповненнями (далі — КАТОТТГ) за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація).

У рядку 3 Декларації зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.

Слід зазначити, що у разі подання копії Декларації в електронній формі за основним місцем обліку платника у рядку “код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці” рядка 2 необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку). При цьому у рядку 3 Декларації інформація не змінюється.

Відповідно до приміток 6 і 7 до Додатка 1 у рядку 3 Додатка 1 зазначається наступна інформація:

— у рядку 3.1 — код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;

— у рядку 3.2 — код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за а КАТОТТГ, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.

Для кожного стаціонарного джерела забруднення складається окремий Додаток 1.

При цьому абзацом третім ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” зі змінами та доповненнями, визначено, що адміністративно-територіальна одиниця — область, район, місто, район у місті, селище, село.

КАТОТТГ розміщений на вебпорталі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за посиланням: Головна/Діяльність/Розвиток місцевого самоврядування/Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.

Перші два символи Кодифікатора “UA”, за якими слідують 17 цифр.

Згідно з додатком до КАТОТТГ для позначення об’єктів використовуються наступні скорочення:

1. “Перший рівень” — Автономна Республіка Крим, області, міста, що мають спеціальний статус;

2. “Другий рівень” — райони в областях та Автономній Республіці Крим;

3. “Третій рівень” — території територіальних громад в областях, територіальні громади Автономної Республіки Крим;

4. “Четвертий рівень” — міста, селища міського типу, села, селища (населені пункти);

5. “Додатковий рівень” — райони в містах (в тому числі, в містах, що мають спеціальний статус);

6. “Категорія об’єкта”, де:

“O” — Автономна Республіка Крим, області;

“K” — міста, що мають спеціальний статус;

“P” — райони в областях та Автономній Республіці Крим;

“H” — території територіальних громад (назви територіальних громад) в областях, територіальні громади Автономної Республіки Крим;

“M” — міста;

“T” — селища міського типу;

“C” — села;

“X” — селища;

“B” — райони в містах.

При заповненні Декларації та Додатка 1 використовується:

— код третього та четвертого рівня за КАТОТТГ (за винятком територіальних громад м. Києва та м. Кривий Ріг з районним поділом, де для кожного району залишено свої окремі рахунки для сплати екологічного податку);

— код додаткового рівня за КАТОТТГ для територіальних громад м. Києва та м. Кривий Ріг.

У рядку 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація) та у рядку 3.2 рядка 3 Додатка 1 — код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, тобто коди четвертого рівня за КАТОТТГ, які відповідають категорії об’єкта “М” (міста), “Т” (селища міського типу), “С” (села) та “Х” (селища).

У рядку 3.1 рядка 3 Додатка 1 зазначається код територіальної громади за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення, тобто код третього рівня за КАТОТТГ, який відповідає категорії об’єкта “Н”.

При цьому у разі розміщення стаціонарного джерела забруднення у м. Києві та м. Кривий Ріг у рядку 2 Декларації та у рядках 3.1 і 3.2 рядка 3 Додатка 1 зазначаються коди додаткового рівня за КАТОТТГ районів цих міст. По всіх інших містах з районним поділом код додаткового рівня за КАТОТТГ не застосовується.

Категорія 117.05

У працівника є податкова соцпільга: з якої суми платити військовий збір

З якої суми сплачується військовий збір у випадку застосування ПСП?

Відповідь: Відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі — Кодекс) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема, фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти (п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).

Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 розд. ІV ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).

При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, за ставкою 1,5 відс., визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ).

Пунктом 164.6 ст. 164 розд. ІV ПКУ встановлено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ “Перехідні положення” ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПКУ.

Тобто оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, а також податкової соціальної пільги за її наявності.

Категорія 126.05

Роботодавець оплатив страхування життя працівників: чи нараховувати ЄСВ

Чи є базою нарахування єдиного внеску сума внесків за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення, сплачених роботодавцем за найманих працівників?

Відповідь: Відповідно до п.п. 69 п. 1 ст. 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ “Про страхування” (далі — Закон № 1909) страхування — правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Статтею 4 Закону № 1909 встановлено класи страхування іншого, ніж життя (класи з 1 по 18), та класи страхування життя (класи з 19 по 23).

Так, згідно з п. 2 ст. 4 Закону № 1909 до класів страхування життя належать:

— клас 19 — страхування життя (інше, ніж передбачено класами 20, 21, 22, 23);

— клас 20 — страхування життя до шлюбу та до народження дитини;

— клас 21 — інвестиційне страхування життя;

— клас 22 — безперервне страхування здоров’я;

— клас 23 — пенсійне страхування.

Згідно з ст. 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-ІV “Про недержавне пенсійне забезпечення” (далі — Закон № 1057) учасник недержавного пенсійного забезпечення — фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду або на пенсійний депозитний рахунок у банку і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного рахунка або договором страхування довічної пенсії та Законом № 1057, або яка отримує пенсійні виплати із пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 2464).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” (далі — Закон № 108).

Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Пунктом 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 визначено види виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема, витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії (п.п. 2.3.4 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до п. 2 розд. ІІ якого платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування єдиного внеску.

Отже, суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас, внески, сплачені роботодавцем на користь працівника за договором недержавного пенсійного страхування, не є базою нарахування єдиного внеску.

Категорія 201.04.01

Коли можуть відмовити у добровільній сплаті ЄСВ

У яких випадках контролюючий орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску)?

Відповідь: Згідно з положеннями розд. V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі — Інструкція № 449), з особою, яка подала Заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) (далі — Заява), після перевірки викладених у ній відомостей, контролюючими органами у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання Заяви укладається Договір відповідно до типового Договору, наведеного у додатку 4 до Інструкції № 449 (п.п. 3 п. 3 розд. V Інструкції № 449), а у разі бажання особи сплатити єдиний внесок за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року), укладається Договір за формою, наведеною в додатку 5 до Інструкції № 449 (п.п. 4 п. 3 розд. V Інструкції № 449).

Відповідно до частини сьомої ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі — Закон № 2464) контролюючий орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:

— підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

— не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою “Платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску” ст. 10 Закону № 2464;

— подала неповні або недостовірні відомості;

— раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;

— бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Категорія 201.05