Цільове використання коштів спеціального фонду в установі ДКВС України: правові аспекти оскарження рішень аудиту

[/hidden]

Нещодавно проведені аудиторські перевірки поставили під питання низку проблемних питань фінансово-господарської діяльності установ. Одним із найбільш дискусійних стало питання цільового використання коштів спеціального фонду в установах Державної кримінально-виконавчої служби України. Ідеться, зокрема, про кошти, що надходять як відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання. За висновком аудиту, такі надходження мають використовуватися суто за цільовим призначенням, а саме — на оплату комунальних послуг та покриття витрат, пов’язаних із наданням побутових послуг.

На перший погляд, така позиція виглядає логічною, адже кошти, отримані як відшкодування витрат на комунальні послуги, мають спрямовуватися саме на їх оплату. Водночас подібні висновки аудиту не завжди можна вважати беззаперечно обґрунтованими, оскільки вони часто не враховують специфіку фінансово-господарської діяльності окремих установ. Актуальна судова практика свідчить про те, що в окремих випадках такі підходи потребують глибшого аналізу та правового обґрунтування.

СУТЬ НАДХОДЖЕНЬ ВІД УТРИМАННЯ ІЗ ЗАРОБІТКУ ЗАСУДЖЕНИХ

Відшкодування засудженими витрат на їх утримання із заробітку, пенсії або іншого доходу є одним із джерел формування спеціального фонду установи та належить до 1 групи власних надходжень бюджетних установ — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством, підгрупа 2 — надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності, код доходу 25010200 (ч. 4 ст. 13 БКУ).

Такі відшкодування здійснюються на виконання ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до якої особи, що відбувають покарання у виправних колоніях, зобов’язані відшкодовувати витрати на своє утримання. Зазначені платежі фактично є оплатою послуг, що надаються установою в межах її основної діяльності, оскільки забезпечення належних умов тримання засуджених є обов’язком установ виконання покарань та невід’ємною складовою реалізації функції забезпечення відбування покарання.

ЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ

Згідно з постановою КМУ від 14.02.17 р. № 80 кошти, котрі установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.

Напрями використання надходжень до спеціального фонду прописано у ч. 9 ст. 51 БКУ, де зазначається, що насамперед кошти спрямовуються на погашення заборгованостей з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендію, комунальні послуги та енергоносії. Якщо заборгованості немає, то кошти використовуються в розмірі 50% на заходи, що здійснюються коштом відповідних надходжень, і 50% — на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені загальним фондом.

Паспортом бюджетної програми за КПКВК 3601020 “Виконання покарань установами й органами Державної кримінально-виконавчої служби України” зазначено, що метою бюджетної програми є створення для засуджених належних умов тримання та проживання протягом терміну ізоляції від суспільства. Досягнення цієї мети безпосередньо пов’язане з організацією відповідної трудової діяльності та її оплатою, зокрема виплатою заробітної плати працівникам, які забезпечують створення і підтримання таких умов. У зв’язку з цим одним із джерел фінансування відповідних видатків виступають надходження від відшкодування засудженими вартості житлово-комунальних і побутових послуг. Заразом законодавство визначає пріоритетність витрат на оплату праці: відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП оплата праці здійснюється у першочерговому порядку, а згідно з ч. 9 ст. 51 БКУ такі видатки мають вищий пріоритет.

Так, кошти, отримані як відшкодування засудженими вартості витрат на утримання, спрямовуються на забезпечення виконання основних завдань установи в частині, яка не покривається видатками загального фонду бюджету, і всупереч висновкам аудиту, можуть використовуватися не лише для оплати комунальних та побутових послуг, а й на інші потреби, що відповідають чинному законодавству.

ОСКАРЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ

Під час оскарження результатів аудиторських перевірок важливо належним чином обґрунтовувати позицію установи із чітким посиланням на норми чинного законодавства. Водночас доцільно детально викладати обставини виникнення спірної ситуації, причини її появи та аргументи на підтвердження правомірності ухвалених фінансових або управлінських рішень. Особливу увагу слід приділяти підбору нормативно-правового підґрунтя для кожної дії установи, оскільки саме посилання на конкретні положення законодавства дозволяє належним чином обґрунтувати її правомірність. Заразом аргументація повинна ґрунтуватися не лише на загальних положеннях права, а й на чітко встановлених фактичних обставинах, підтверджених документально, що у сукупності формує переконливу та послідовну правову позицію.

Окрему увагу слід приділяти процесуальній стратегії захисту, зокрема доцільності оскарження кожного встановленого аудитом порушення окремо як самостійного предмета спору. Такий підхід дозволяє суду здійснювати правову оцінку кожного конкретного питання, що підвищує ймовірність доведення правомірності дій установи в окремих аспектах і мінімізує ризик ухвалення негативного рішення за всіма пунктами одночасно.

Додатково рекомендується заздалегідь підготувати повний пакет доказів, що підтверджують правильність витрат та цільове використання коштів: бухгалтерські документи, платіжні інструкції, внутрішні накази та розпорядження, відомості про оплату праці.

Під час підготовки до суду корисно передбачити допоміжні аргументи на випадок, якщо аудитор внесе додаткові зауваження чи оскаржить окремі підтверджувальні документи. Це дозволяє оперативно реагувати й зміцнює позицію установи.

[/hidden]

Дарина ВОЛОШИНА,
головний бухгалтер ДУ “Городоцький
виправний центр (№ 131)”