Мінімальний розмір добових витрат: як його визначити

Чи може ТОВ затвердити добові витрати для відряджень по Україні на нижчому рівні, ніж встановлено постановою КМУ № 98? Наприклад, 150 грн, а не 300?

Запитання з редакційної пошти

Ми спеціально виділили окремі слова назви, щоб було видно, на кого поширюються вимоги зазначеного документа. Суб’єкти господарювання — не бюджетники (далі — СГ) у постанову № 98 можуть навіть не зазирати. Чому ж деякі з них (і таких чимало) однаково до неї звертаються? Звісно, як-то кажуть, не з добра.

Річ у тому, що головним орієнтиром для СГ щодо добових витрат на відрядження є пп. 170.9.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). А в ньому вказана лише верхня межа суми добових по відрядженнях по Україні та за кордон, яка не включається до оподатковуваного доходу працівника. Так, у межах території України — не більше 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на
1 січня податкового (звітного) року в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2022 р. — не більше 650 грн).

Також слід мати на увазі, що обов’язок забезпечення відрядженого працівника коштами на покриття добових витрат передбачено ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), з яким не пошуткуєш.

Проте складна ситуація в економіці, підірваній пандемією коронавірусу, примушує багатьох працедавців рахувати кожну копійку та заощаджувати буквально на всьому, у т.ч. на добових. Тому у пошуках підказки вони зазирають у постанову № 98, якою встановлено суми добових витрат, зосібна по Україні для бюджетників, і розмірковують: “Якщо бюджетники можуть вижити у відрядженні за встановлені постановою № 98 добові, то і мої працівники виживуть. От якби мінімальний розмір добових був визначений ПКУ чи КЗпП, а так — на нема, то й суду нема”. Тут  зокремимо, що до 01.01.2022 р. сума добових по Україні для бюджетників становила 60 грн, а з 1 січня 2022 р. її було підвищено до 300 грн відповідно до постанови КМУ від 23.12.2021 р. № 1355.

Проте, як висновується із запитання читача, для підприємства і 300 грн добових — розкіш. Максимум, що може воно собі дозволити, — 150 грн на добу. Чи можна встановити добові на такому рівні? За формальною ознакою можна. Як це зробити? Найкраще — у Положенні про відрядження, зразок якого ми опублікували в газеті “Все про бухгалтерський облік” № 8 за 2022 р., стор. 5.

Але слід пригадати, що таке добові витрати. Відповідно до пп. 170.9.1 ПКУ вони призначені для фінансування харчування та інших власних потреб фізичної особи. Чи прохарчується працівник на 150 грн на день, наприклад, у Києві, Дніпрі чи Львові, якщо він, звісно, не випробовує на собі лікувальне голодування? Вочевидь, запитання риторичне. Отже, у відрядження зі своїм салом та ковбасою їздитимуть лише ті працівники, які не мають надії знайти собі іншу роботу. До речі, харчування — не єдина власна потреба відрядженого працівника. Припустимо, він промерз у дорозі, застудився й почав кашляти. Найпростіші льодяники чи пастилки від кашлю коштують до 70 грн. А якщо автомобіліст, який проїздив повз, облив нашого нещасного відрядженого працівника брудною водою з-під коліс і йому знадобилися послуги хімчистки для відновлення пристойного виду пальто через відсутність запасного? Хіба це не власні потреби фізособи? Їхній перелік, до речі, можна продовжувати. Втім, і так зрозуміло: низький рівень компенсації добових витрат за наявності частих відряджень може змусити працівників шукати іншу роботу.

Олеся ДЕЙНЕКА, консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”

#відрядження, #витрати, #бюджет