Як отримати питну воду в районах бойових дій

Наразі багато людей, які опинилися в зоні активних бойових дій, задля власної безпеки більшу частину часу переховуються в підвалах, бомбосховищах або залишаються у зруйнованих будівлях, де не лише зазнають страшних поневірянь, але й дефіциту абсолютно необхідної для життя безпечної питної води, бо ніхто не знає, коли та звідки надійде допомога.

Як відомо, без їжі людина може обходитися тривалий час (до 60 днів і навіть більше), а ось без води — приблизно 10—14 днів залежно від декількох чинників: температури назовні, вологості й активності людини. Так, у тіні, цілковитому спокої, за температури повітря від 16 до 23 градусів без води можна прожити наведену кількість днів. Із підвищенням температури ймовірна тривалість життя без води скорочується:

26°С — до 9 днів;

29°С — до тижня;

33°С — до 5 днів;

36—39 °С — не більше 2 днів.

У середньому потреба ЗДОРОВИХ дорослих людей становить приблизно 35 мл/кг води на день, однак значення має й маса тіла: 50 кг — 1,7 л, 60 кг — 2,1 л, 70 кг — 2,4 л, 80 кг — 2,8 л. Зневоднювання загрожує загостренням серцево-судинних захворювань й ослабленням імунітету. Аби запобігти цьому, до організму неодмінно має надходити 1,5 літра води на день, причому йдеться не лише про безпосередньо випиту рідину, але й про воду, що міститься в їжі. Також важливий сольовий склад рідин.

Тривале перебування під обстрілами й брак доступу до питної води змушує людей використовувати воду з будь-яких джерел: калюж, труб, відкритих колодязів, заповнених відкритих ємностей тощо. Усе це може спричинити розвиток небезпечних для життя осередків, зумовлених забрудненням води передусім смертоносними інфекційними агентами, а також токсинами природного й штучного походження.

Отже, аби мінімізувати втрати води організмом, якщо до неї немає доступу або вона отруєна речовинами, що містяться в ній (біологічного й токсичного походження), необхідно дотримуватися таких правил:

• обов’язково заздалегідь запасіться й беріть із собою воду в разі переміщення в бомбосховище, підвал чи інші місця;
• одягайтеся відповідно до температурних умов та вологості, аби не мерзнути і, навпаки, не впрівати;
• за можливості, мінімізуйте фізичну активність в укритті або оселі;
• кип’ятіть воду (10 хвилин із моменту закипання — якщо немає підозр у зараженні бактеріальними агентами, 1 годину — за наявності такої підозри). Кип’ячену воду треба зберігати в щільно закритому чистому посуді, бо за потрапляння туди мікробів відбудеться швидке й суцільне обсіменіння. Понад добу кип’ячену воду у відкритій ємності (включно з бутлями) краще не зберігати;
• якщо запаси безпечної води вичерпано і кип’ятіння неможливе, знезаражуйте воду спеціальними таблетками — Акватабс, Аквацид, Пантоцид і його варіантами та ін. Такі знезаражувальники містять до 6 мг активного хлору або еквівалентних йому речовин. Вони швидко розчиняються (до 15 хвилин), мають високі анти­бактеріальні властивості, довго зберігаються й не псують смаку. Іноді, навіть всупереч інструкції, рекомендується використовувати дві або навіть три таблетки на один літр води залежно від її прогнозованого забруднення;
• якщо напохваті цих таблеток немає, скористайтеся аптечкою: дві краплі 10-відсоткового розчину йоду на літр води, почекати 30 хвилин, після чого воду можна пити. Попри гидкий смак, вам не загрожуватиме смерть від зневоднення й хвороб, серед яких і ті, що вражають центральну нервову систему (недужим на захворювання щитовидної залози — використовувати обережно й лише у крайньому разі!);
• перманганат калію (марганцівка) вживають у вигляді 0,5-1-відсоткового (блідо-рожевого) розчину. Увага! Марганцівка належить до погано розчинних сполук, тому на денці ємності можуть залишатися кристали, які за потрапляння на слизисту рота, стравоходу, шлунка, кишечнику призведе до сильніших опіків і виразок аж до перфорації, тому отриманий розчин краще обережно процідити, не збовтуючи, залишивши на дні трохи рідини;
• пероксид водню: 1 столова ложка (за сильного забруднення — 2 столові ложки) на літр води, дати відстоятися приблизно годину, після чого до води можна додати декілька пігулок активованого вугілля;
• замість пероксиду водню можна використати таблетки гідропериту. Дозування — 2—3 таблетки на 1 л води. У процесі розчинення таблеток у воді утворюється розчин пероксиду водню, який надалі розкладається на воду й активну діючу речовину — атомарний кисень. Під час розпаду гідропериту до води потрапляє також карбамід — не надто шкідлива речовина, яка злегка присолює воду. У нашій країні карбамід вживають як харчову добавку за припустимої концентрації 2—3 г на літр;
• очищення води сріблом — відомий спосіб ще за часів Олександра Македонського: звечора шматочок срібла в будь-якому вигляді (монета, ложка) залишають у ємності з водою і до ранку така вода придатна для споживання й довго не псується;
• за підозри в забрудненні води хімічними речовинами використовують активоване вугілля — 1столова ложка на літр води;
• на початку 90-х на півдні України та Молдови під час спалаху холери рекомендували до води додавати 1 чайну ложку столового оцту або 250 г сухого вина на літр води, експозиція — 6 годин, після чого вода годиться до вживання.

Якщо доступ до прісної води неможливий, наявну солону воду “опрісняють” через виморожування. Метод полягає в тому, що прісна вода замерзає за температури 0 °С, а солона — за нижчої. Тож за температури 3—4 °С і нижче на поверхні солоної води утворюється шар прісної криги. Отриману воду також потрібно знезаразити доступними методами.

Пам’ятайте, друзі, що на війні вода іноді важливіша за їжу, будь-яку стратегію та боєприпаси, бо вона — джерело значно більшого масового ураження, аніж, власне, воєнні дії, особливо за браком медичної допомоги. Тому бережіть і себе, і здоров’я, адже нам усім воно скоро знадобиться, як ніколи.

Із Facebook-сторінки
Ольги ГОЛУБОВСЬКОЇ,
завкафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету
імені О. О. Богомольця