Працівник працює неповний день: як обчислити ЄСВ для зарплати, меншої за мінімальну

Яким чином роботодавець розраховує єдиний внесок, якщо найманий працівник працює неповний робочий день та отримує заробітну плату менше мінімальної?

ВІДПОВІДЬ: Абзацом другим частини п’ятої ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 р. № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, зі змінами та доповненнями, визначено, що як база нарахування єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

У разі нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац третій частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464).

У разі нарахування заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абзац четвертий частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464).

Порядок виплати заробітної плати регулює Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”, зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 108).

Так, ст. 3 Закону № 108 визначено, що мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3 прим. 1 Закону № 108).

Тобто, якщо працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.

Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ, зі змінами та доповненнями, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Отже, роботодавець має право нарахувати працівнику, який працює неповний робочий день заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови, що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.

Однак роботодавець розраховує суму єдиного внеску, як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску незалежно від того, що працівник працював не повний робочий день.

У разі нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи та працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Категорія 201.04.01

#ЄСВ, #зарплата, #ЄдинийВнесок, #РобочийЧас