Про анулювання платника податку на додану вартість

24 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 ро­ку у справі № 805/221/16-а (провадження № К/9901/19239/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ай-Бі-І-Стирол” до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Обставини справи

Починаючи з 17 липня 2014 року дня, коли було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, платник не подавав звітність до податкового органу, що обумовило прийняття рішення про анулювання реєстрації платника. Платник звертався до контролюючого органу із заявою про продовження граничних термінів подання звітності. Актом податкового органу було засвідчено неможливість відповідача вручити позивачу рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, через проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження платника.

Донецький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, повністю задовольнив позов, визнавши протиправним і скасувавши рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суди попередніх інстанцій опиралися на той факт, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, а також суди виконали системний аналіз положень пункту 49.15 статті 49, підпункту “г” пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.

Оцінка суду

Неподання платником податкової звітності з податку на додану вартість, що зумовлене настанням обставин непереборної сили та підтверджується потрібним сертифікатом Торгово-промислової палати України та відповідно до статті 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, застосування до особи передбачених підпунктом “г” пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації платником податку на додану вартість є необґрунтованим.

Аналізуючи положення підпункту 102.6.4. пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України, граничні строки, зокрема для подання податкової декларації, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Детальніше з текстом постанови
Верховного Суду від 24 січня 2019 року
у справі № 805/221/16-а можна ознайомитися за посиланням.

#ПДВ