Витрати за запізнілими актами: в якому періоді їх відображати
Акти з оренди за 2022 рік підприємство отримало від орендодавця в 2023 р.
Чи можливо зарахувати видатки на оренду за 2022 рік до витрат 2023 р. та як у такому разі скласти бухдовідку?
Запитання з редакційної пошти
ВІДПОВІДЬ: Ні, витрати на оренду треба зараховувати до витрат того періоду, в якому їх здійснено, себто — 2022 р. Для цього необхідно скласти самоакт чи бухдовідку. Подробиці — далі.
З одного боку, господарські операції (дії чи події, що призводять до змін у балансі) відображають у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік).
У нашому випадку мовимо про орендаря, тому нас цікавлять витрати.
Витрати визнають у періоді отримання доходу (або в періоді, в якому їх фактично зазнано, якщо такі витрати неможливо напрямки пов’язати з доходом) — п. 7 НП(С)БО 16 “Витрати”. І не забуваймо про принцип нарахування та відповідності доходів та витрат (ст. 4 Закону про бухоблік): доходи і витрати відображають в обліку в момент їх виникнення незалежно від дати надходження чи сплати коштів.
Тому чекати на первинку від контрагента (орендодавця) не варто — витрати треба визнавати в тому періоді, в якому їх здійснено.
Однак, з іншого боку, господарські операції належить відображати в бухобліку на підставі первинних документів (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік). Тобто без первинки господарських операцій у бухобліку не відображають.
У разі затримки акта від контрагента (наприклад, орендодавця), як вихід, можна скласти самоакт. Це дозволяє зробити п. 2.6 Положення № 88, яким передбачено можливість оформлення в подібній ситуації одностороннього акта.
Форма такого документа — довільна (це може бути навіть бухдовідка, а тому принципової різниці в цьому немає). Головне — подбати про те, аби документ містив усі обов’язкові реквізити первинки, перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Згодом, під час отримання первинних документів після складання та затвердження фінансової звітності зазначена в них фактична сума витрат може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної в періоді їх виникнення. Згадані розбіжності не правлять за підставу для коригування попередньо визнаної суми витрат, окрім випадку, якщо така різниця — помилка й вона суттєво впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів. Свого часу це підтверджував і Мінфін — див. лист від 22.04.16 р. № 31-11410-06-5/11705.
Та якщо розбіжності все-таки виникли, то відображені раніше, тобто в минулому періоді, розрахункові суми коригувати не потрібно! Натомість різницю, залежно від того, більшою чи меншою від розрахункової виявилася фактична сума, відображаємо в поточному звітному періоді (п. 3.5 Положення № 88).
Таким робом, якщо господарська операція відбулася у 2022 р. (скажімо, у грудні), в обліку її треба відобразити теж у грудні 2022 р. І якщо орендодавець не надав акта вчасно, орендар має скласти самоакт (чи бухдовідку) і на його підставі показати витрати в бухобліку та звітності саме в грудні 2022 р.
Відображення витрат у 2023 р. (навіть за самостійного складення первинного документа) спричинить перекручення показників бухобліку та фінзвітності підприємства-орендаря. А якщо йдеться про орендаря — платника податку на прибуток, то некоректними виявляться й показники декларації з податку на прибуток, адже в такому разі у 2022 році орендар занизить витрати (чим завищить об’єкт обкладення податком на прибуток і суму податку на прибуток — пп. 134.1.1 ПКУ), а у 2023 р. завищить витрати і занизить об’єкт обкладення податком на прибуток і суму податку на прибуток. А це чудова нагода для ДПС під час перевірки “зняти” витрати з 2023 р. і донарахувати на цю суму 18% податку на прибуток та застосувати штраф за п. 123.1 і пеню за ст. 129 ПКУ.
Антоніна КУРИЛЕНКО,
консультант з обліку та оподаткування,
м. Київ
#ПодатокНаПрибуток, #витрати, #оренда