Способи виправлення помилок у первинних документах
У процесі роботи ніхто не застрахований від помилок, навіть такий відповідальний та за характером своїх обов’язків уважний до деталей працівник, як бухгалтер. І попри те, що методів виправлення бухпомилок у первинних документах небагато, ба навіть дещиця, різноманіття ситуацій, у яких виникають помилки, їх види, як і брак конкретики в законодавчому регулюванні цієї сфери, породжують нюанси застосування таких методів. То докладемо зусиль, аби з’ясувати їх!
Юлія ПОПІВНЯК,
к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту Львівського національного університету ім. І. Франка, м. Львів
1 Єдине, у разі виправлення несуттєвої помилки підприємство (якщо воно входить до переліку із ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік) не зобов’язане повторно оприлюднювати виправлену фінзвітність, як у випадку з суттєвою помилкою (п. 20.3 П(С)БО 6; лист Мінфіну України від 15.08.16 р. № 31-11410-07/23-2644/2467). За умови використання суб’єктом господарювання МСФЗ суттєвість помилки впливає на спосіб її виправлення — ретроспективний чи перспективний (§§ 42, 43 МСБО 8).
2 Див. газету “Все про бухгалтерський облік” № 45 за 2017 р. на стор. 4—7 та № 90 за 2019 р. на стор. 4—8.
Список використаних нормативно-правових актів:
1. ПКУ — Податковий кодекс України.
2. Закон про бухоблік — Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV.
3. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.
4. Методрекомендації № 356 — Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. № 356.
5. Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88.