Нова відпустка та інші трудові гарантії для татусів: вивчаємо нововведення

(Коментар до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною” від 15.04.2021 р. № 1401-ІХ)

Зміни, які виплеснув на нас коментований Закон, діють із 09.05.2021 р. та зачіпають низку трудових аспектів. Тож розповімо, на які саме нововведення директорам, кадровикам, бухгалтерам і працівникам варто звернути увагу.

Зустрічаємо! Новий вид оплачуваного відпочинку — відпустка при народженні дитини

До числа соціальних відпусток законодавці додали одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини (ст. 77³ КЗпП¹ та ст. 19¹ Закону про відпустки²) тривалістю до 14 календарних днів. Її надають:

• чоловіку, дружина якого народила дитину;
• батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з її матір’ю, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (так званому цивільному чоловікові);
• бабі або діду чи іншому повнолітньому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати або батько якої є одинокою матір’ю/одиноким батьком (за умови, що батько дитини такої відпустки не використовує).

Щоправда, у ч. 3 ст. 77³ КЗпП сказано, що надають її в порядку, встановленому Законом про відпустки. А він, своєю чергою, переводить стрілки на Порядок, який має затвердити КМУ (ч. 6 ст. 19¹ Закону про відпустки). Зрештою виходить, що до появи кабмінівського документа роботодавець має повне право в оформленні такого відпочинку відмовити. Водночас, за великим рахунком, роботодавці-небюджетники можуть надавати відпустку при народженні дитини, не чекаючи підзаконного акта Уряду. Тим паче, що навряд чи урядовці в порядок надання такої відпустки зможуть привнести щось принципово нове, чого ще не сказано в КЗпП та Законі про відпустки.

Уже наразі, спираючись на наявні законодавчі норми, можна спрогнозувати такі правила надання відпустки при народженні дитини.

Перше. Хоч і прописано, що відпустка надається на термін до 14 к.дн., конкретну її тривалість у встановлених межах визначає саме працівник у заяві (ч. 4 ст. 19¹ Закону про відпустки). Отже, людина має право взяти максимально 14 днів, і в цьому роботодавець обмежити її не може.

Друге. Таку відпустку надають не піз­ніше ніж через 3 місяці з дня народження дитини. Тож якщо працівник забариться і заявить про бажання взяти відпочинок після спливу цього строку, роботодавець сміливо може відмовити.

Третє. Працівник може піти у названу відпустку без попереднього подання підтвердного документа. Водночас він мусить протягом 30 календарних днів від дати виходу в таку відпустку надати власнику або уповноваженому ним органу копію документа, необхідного для держреєстрації народження дитини (довідки про народження), або свідоцтва про народження. Це передбачено ч. 5 ст. 19¹ Закону про відпустки.

Четверте. Цю відпустку не можна брати частинами — такий висновок робимо на підставі того, що її названо одноразовою. До того ж на неї не поширюється ст. 12 Закону про відпустки, в якій передбачено можливість поділу. Із цього випливає, якщо людина одразу максимальної 14-денної тривалості не візьме, то “добрати” її потім не зможе.

П’яте. У тривалість не враховують святкових днів, перелічених в ст. 73 КЗпП (тобто якщо свята припадають на період відпустки при народженні, то додають відповідну кількість днів) — ч. 1 ст. 77³ КЗпП та ч. 1 ст. 19¹ Закону про відпустки.

Шосте. Таку відпустку у зв’язку із хворобою переносити або подовжувати не потрібно.

Сьоме. Право використати таку відпустку не залежить від періоду роботи працівника.

Восьме. Компенсацію за таку відпустку не виплачують, в т.ч. і в разі звільнення.

Водночас, наразі бракує визначеності, чи може роботодавець не погоджуватися на ті дати відпочинку, про які просить працівник, наполягаючи на інших.

Також звертаємо вашу увагу: як і раніше, новоспечений тато може піти ще й у відпустку без збереження зарплати, теж на термін до 14 календарних днів, під час перебування мами немовляти у післяпологовій відпустці (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Кожна з відпусток є автономною трудовою гарантією: використання однієї не впливає на право скористатися іншою.

Відпустка для догляду за дитиною:
мама й тато на рівних правах

Нині різноманітні інформаційні ресурси, ніби справжню сенсацію, розтрублюють, що батько дитини може піти у відпустку для догляду. Але нашим читачам добре відомо, що можливість взяти таку відпустку в татусів була й раніше — завдячуючи ч. 7 ст. 179 КЗпП та ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки.

Насправді зміни полягають ось у чому. Досі відпустку батькові (чи іншому родичу) надавали в разі, коли мати пішла в таку відпустку, але достроково її перервала. Тобто за замовчуванням відпустку для догляду використовувала саме мама, а після того, як вона поступалась таким правом, — піти в неї міг тато (інший член сім’ї). Це випливало із формулювання тодішньої ч. 4 ст. 20 Закону про відпустки. Одразу взяти відпустку для догляду міг лише одинокий батько, один із прийомних батьків, батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП). Нині ж пріоритетність для матерів усунули, поставивши маму й тата в однакові умови.

Погляньмо, як все працює наразі.

1. Відпустку для догляду за дитиною від початку має право взяти або мама, або тато — кульбіт із передачею естафети від мами не потрібен. А наступна рокіровка, як і раніше, цілком можлива.

2. Залишилася умова, що знаходитися у відпустці для догляду за дитиною може хтось один. Тож імовірно, складеться така практика: відпустку мамі надаватимуть за наявності довідки з роботи батька про те, що там йому такої відпустки не надали, і навпаки. Хоча законодавство подібних умов не передбачає… А якщо в сім’ї двійко або більше дітей до 3 років, то, на наше переконання, матір і батько одночасно можуть перебувати у відпустках: тато — для догляду за однією дитиною, мама — за іншою.

3. Інший родич може взяти відпустку для догляду на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він/вона вийшов(ла) на роботу до закінчення її терміну. Хоча в цьому разі логічніше було б брати таки довідки з роботи обох батьків.

4. Як і раніше, за погодженням із роботодавцем, мама або тато (інший родич, опікун, один із прийомних батьків, батьків-вихователів) після досягнення дитиною трирічного віку може взяти відпустку для догляду більшої тривалості — оплачувану або без збереження заробітку. В обов’язкову відпустку на підставі медвисновку (не більше ніж до досягнення дитиною 6 років), як і досі, може піти мати або батько (інший родич, опікун, один із прийомних батьків, батьків-вихователів).

5. Увага! Нове правило! Якщо особа, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, бажає достроково її припинити (зокрема, щоб поступитися цим правом іншому члену сім’ї), то про це вона мусить повідомити роботодавця не менш як за 10 календарних днів (ч. 9 ст. 179 КЗпП).

І ще одне зауваження. Вам, напевно, доводилось чути в ЗМІ про нібито впровадження дек­ретної відпустки для батька дитини. Та нехай такі некоректні формулювання не вводять вас в оману: насправді йдеться про відпустку для догляду за дитиною. А у відпустку по вагітнос­ті та пологах тато піти не може — через фізіологічні особливості це було і залишається прерогативою мами.

Додаткова відпустка татусям на дітей:
не лише для самотніх

Узяти додаткову відпустку на дітей (на підставі ст. 182¹ КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки) чоловік міг лише, якщо мав статус одинокого батька або був опікуном, піклувальником, одним із прийомних батьків, батьків-вихователів. Завдяки коментованому Закону ситуація змінилася. Тепер скористатися “дитячою” відпусткою чоловік може за наявності котроїсь з обставин:

1) має двійко чи більше дітей до 15 років;

2) у нього є дитина з інвалідністю;

3) у нього є усиновлена дитина;

4) має прийомну дитину

5) є батьком особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;

6) є одиноким батьком дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;

7) взяв під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Але зверніть увагу: норми законів сформульовано так, що відпустку за першими чотирма підставами надають або татові, або мамі. Наразі залишається нерозв’язаним питання, як роботодавці дізнаватимуться, чи не використав один із батьків таку відпустку за своїм місцем роботи. Вочевидь, це вирішуватиметься за допомогою відповідних довідок роботодавців.

А в разі звільнення батька або матері відпускну компенсацію за такими підставами слід виплачувати за умови, що людина попросить про це у заяві та надасть довідку з роботи матері/батька дитини, що за відповідний період відпустка не використовувалась.

Скорочення робочого часу для тата:
шанси є, гарантій катма

За оновленою редакцією ч. 4 ст. 51 КЗпП скорочений робочий час може бути встановлено для працівників (тобто і жінок, і чоловіків), які мають дітей до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у т.ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі. Раніше в цій нормі згадувалися лише жінки, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

Але найцікавіше те, що насправді ця законодавча новація принципових змін не несе. Річ у тім, що ч. 4 ст. 51 КЗпП, як раніше, так і нині не зобов’язує скорочувати робочий час означеним категоріям працівників: там сказано, що МОЖЕ встановлюватись власним коштом підприємств, установ, організацій. До того ж суб’єкти господарювання приватної форми власності й так мали право надавати трудові преференції будь-яким пільговим категоріям — і без спеціального “дозволу” КЗпП. Єдиний нюанс: якщо роботодавець вирішив впровадити менше тижневе навантаження на ставку для котроїсь із перелічених у ч. 4 ст. 51 КЗпП категорій, то це ліпше задокументувати саме як скорочений робочий час, а не як встановлення меншої норми його тривалості, передбачене ч. 2 ст. 50 КЗпП. Також нагадаємо: тему скорочення робочого часу ми уздовж і впоперек розглянули в газеті “Все про бухгалтерський облік” № 108 за 2020 р., стор. 30.

На цьому наше ознайомлення з новоспеченими кадрово-трудовими цікавинками завершуємо. Чекатимемо на появу підзаконної нормативки, та, можливо, ще й Мінекономіки потішить роз’ясненнями. А запитання, які можуть вигулькнути під час реалізації нових норм на практиці, неодмінно розбиратимемо на сторінках вашої улюбленої газети.

Тамара ПРОЩИНА,
консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”