Процедура повернення зароблених коштів (Частина 1)

Директору
Головбуху
Юристу

Доброго дня, дорогий читачу! Сьогодні поговоримо про таку поширену проблему орендодавців, як несплата орендних коштів. У цій статті ми більш детально висвітлили проблему “боротьби” з українським судом з приводу відновлення своїх законних інтересів.

До нашої редакції надійшов лист, у якому в грубій формі було розкритиковано нашу рідну судову систему з аргументованими натяками на необхідність нової судової реформи. Коротко щодо суті справи.

Укладено договір оренди приміщення під ведення ресторанного бізнесу, установлено орен­дну плату 1 тис. доларів на місяць.

Ентузіазму та віри в свої бізнесові навички вистачило рівно на два місяці, після чого оплата припинилась, а орендодавця почали “загодовувати” слізними листами про відстрочення орендної плати й надіями на світле майбутнє (копія листа буде викладена в спецвипуску).

Коли стало зрозуміло, що платити ніхто не збирається, а горе-підприємниця починає “замітати сліди”, до суду було подано позовну заяву про стягнення орендної плати, штрафних санкцій та відшкодування збитків (копія позовної заяви буде наведена в спецвипуску). Окрім 54 тис. гривень несплати за користування приміщенням, жіночка “випила” води та вкрала електроенергії на суму 86 тис. гривень (усі суми були підтверджені рахунками на оплату та додані до позовної заяви).

Ні для кого не секрет, що на одного суддю районного суду в м. Києві припадає по 40-50 судових засідань на день. Унаслідок чого неважко здогадатись, наскільки ретельно та якісно розглядатиметься ваша заява.

За рік та два місяці було призначено три судових засідання. На першому суд запросив документально підтвердити право власності на нерухомість. На другому — виявив бажання побачити банківську виписку про те, що кош­ти дійсно не надходили. І через рік із гаком (на третьому судовому засіданні) було винесено рішення: ЗАДОВОЛЬНИТИ всі вимоги позивача в повному обсязі (ураховуючи
50 тис. гривень моральної шкоди).

Цікавий факт, який вам сподобається: суддя попросила написати проєкт судового рішення за неї. Ви запитаєте: “Як одна зі сторін може писати судове рішення замість судді?”. Не дивуйтеся, у нашій країні можливо все.

Алілуя! Здавалося б, можна видихнути з полегшенням. Тепер справа за незначним — звернутися до виконавчої служби й чекати виконання судового рішення. Та не так сталося, як гадалося! “Відповідальна” суддя не внесла рішення до реєстру, а це означає, що воно не має ніякої юридичної сили.

Після декількох чергових походів до суду з’ясувалося: її помічники, до функціональних обов’язків яких належить унесення рішення в реєстр, пішли в довготривалу відпустку.

А пам’ятатиме суддя, виносила вона рішення чи ні, — нам залишається лише здогадуватися.

Слідкуйте за розв’язкою цієї справи в наступних випусках. На все добре!

Роман Микитин,
юридичний експерт газети
“Все про бухгалтерський облік”