Чи може працівник бути у відпустці без збереження зарплати на період воєнного стану більше ніж 30 календарних днів? Деталі — у нашій статті.
[hidden]
Законом № 504 передбачено декілька видів відпусток, якими може скористатися працівник. Одна з них — відпустка без збереження заробітної плати. На законодавчому рівні визначено особливості такого відпочинку, порядок надання відпустки. Для частини працівників на тривалість днів впливає підстава. Попри зміни, що пов'язані з відпусткою за власний рахунок, роботодавець не має законодавчих важелів, щоб надавати такі дні відпочинку із власної ініціативи чи примусово. Тож уточнимо детальніше види та тривалість відпустки без збереження заробітної плати.
З огляду на велику кількість підстав відпустка без збереження зарплати надається в обов'язковому порядку на підставі ст. 25 Закону № 504 за бажанням працівника. На тривалість днів відпочинку впливає підстава, відповідно до якої працівник може скористатися відпочинком і написати для цього необхідну заяву. Зокрема, до 21 к.дн. щорічно передбачено відпустку для осіб, котрі мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, а от особи, які одружуються, мають право на відпочинок тривалістю до 10 к.дн. Передбачено відпустку й для інших категорій працівників.
Звернімо увагу на відпустку за власний рахунок за сімейними обставинами, що передбачена ч. 1 ст. 26 Закону № 504. Її тривалість — не більше 30 к.дн. на календарний рік. Важливо, що така відпустка надається за згодою сторін, тобто працівника та роботодавця. До речі, до ст. 26 Закону № 504 внесено зміни Законом № 3494 і тривалість такої відпустки зросла від 15 к.дн. до 30 к.дн. Зокрема, та/або в разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру, працівникові може надаватися відпустка за власний рахунок.
Відпусткою можна скористатися й на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника. Дні відпочинку надаються без обмеження строку — тривалість відпустки може перевищувати 30 к.дн. Та ці дні працівник може отримати винятково за погодженням із керівником. Отже, норми ч. 1 ст. 26 Закону № 504 дають можливість роботодавцеві відмовити працівникові у відпустці за власний рахунок або надати відпустку на менший термін, аніж вимагає працівник.
До речі, період перебування у такій відпустці не зараховується до періоду, що дає право на дні щорічної основної відпустки, проте працівник продовжує перебувати у трудових відносинах.
Відпустка в період воєнного стану
Введення воєнного стану вплинуло на законодавчу базу країни, зосібна, зміни поширилися й на відпустку без збереження заробітної плати. Це нові види відпусток за власний рахунок. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 працівник має право отримати відпустку за власний рахунок без обмеження строку, що визначено ст. 26 Закону № 504. Таким робом, відпустка може тривати більше ніж 30 к.дн. лише на час воєнного стану. Ініціатором днів відпочинку може бути тільки працівник.
У разі надання відпустки на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не варто брати до уваги область чи іншу адміністративно-територіальну одиницю країни, де відбувається діяльність підприємства. Як наслідок — днями відпочинку можуть скористатися громадяни з усіх областей України.
Частина 4 ст. 12 Закону № 2136 передбачає відпустку за власний рахунок тривалістю не більше 90 к.дн. Нею може скористатися лише працівник, котрий виїхав за межі України або набув статусу ВПО, а отже, необхідно надати підтвердні документи. Особи, які виїхали з України, — документи, що підтверджують перетин державного кордону, а ВПО — документ про підтвердження відповідного статусу. Для оформлення відпочинку потрібно написати заяву. Працедавець має в обов'язковому порядку видати наказ (розпорядження) на дні відпочинку. Законодавчими нормами не заборонено надавати дні відпочинку частинами, проте на період воєнного стану загальна тривалість відпочинку не має бути більша за 90 к.дн.
Види відпусток без збереження зарплати на період дії воєнного стану не повинні надаватися більше, ніж на строк воєнного стану. Терміни надання днів відпочинку не мають перевищувати встановлених строків на законодавчому рівні. До речі, нормами законодавства не передбачено можливості відкликання працівника із відпустки за власний рахунок. Працівник може написати заяву з проханням достроково припинити перебування у відпустці.
[/hidden]
Наталія КИРІЧЕНКО, експерт із питань трудового законодавства та кадрового обліку, м. Чернігів
Тривалість відпусток під час воєнного стану
Чи може працівник бути у відпустці без збереження зарплати на період воєнного стану більше ніж 30 календарних днів? Деталі — у нашій статті.
[hidden]
Законом № 504 передбачено декілька видів відпусток, якими може скористатися працівник. Одна з них — відпустка без збереження заробітної плати. На законодавчому рівні визначено особливості такого відпочинку, порядок надання відпустки. Для частини працівників на тривалість днів впливає підстава. Попри зміни, що пов'язані з відпусткою за власний рахунок, роботодавець не має законодавчих важелів, щоб надавати такі дні відпочинку із власної ініціативи чи примусово. Тож уточнимо детальніше види та тривалість відпустки без збереження заробітної плати.
З огляду на велику кількість підстав відпустка без збереження зарплати надається в обов'язковому порядку на підставі ст. 25 Закону № 504 за бажанням працівника. На тривалість днів відпочинку впливає підстава, відповідно до якої працівник може скористатися відпочинком і написати для цього необхідну заяву. Зокрема, до 21 к.дн. щорічно передбачено відпустку для осіб, котрі мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, а от особи, які одружуються, мають право на відпочинок тривалістю до 10 к.дн. Передбачено відпустку й для інших категорій працівників.
Звернімо увагу на відпустку за власний рахунок за сімейними обставинами, що передбачена ч. 1 ст. 26 Закону № 504. Її тривалість — не більше 30 к.дн. на календарний рік. Важливо, що така відпустка надається за згодою сторін, тобто працівника та роботодавця. До речі, до ст. 26 Закону № 504 внесено зміни Законом № 3494 і тривалість такої відпустки зросла від 15 к.дн. до 30 к.дн. Зокрема, та/або в разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру, працівникові може надаватися відпустка за власний рахунок.
Відпусткою можна скористатися й на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника. Дні відпочинку надаються без обмеження строку — тривалість відпустки може перевищувати 30 к.дн. Та ці дні працівник може отримати винятково за погодженням із керівником. Отже, норми ч. 1 ст. 26 Закону № 504 дають можливість роботодавцеві відмовити працівникові у відпустці за власний рахунок або надати відпустку на менший термін, аніж вимагає працівник.
До речі, період перебування у такій відпустці не зараховується до періоду, що дає право на дні щорічної основної відпустки, проте працівник продовжує перебувати у трудових відносинах.
Відпустка в період воєнного стану
Введення воєнного стану вплинуло на законодавчу базу країни, зосібна, зміни поширилися й на відпустку без збереження заробітної плати. Це нові види відпусток за власний рахунок. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 працівник має право отримати відпустку за власний рахунок без обмеження строку, що визначено ст. 26 Закону № 504. Таким робом, відпустка може тривати більше ніж 30 к.дн. лише на час воєнного стану. Ініціатором днів відпочинку може бути тільки працівник.
У разі надання відпустки на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не варто брати до уваги область чи іншу адміністративно-територіальну одиницю країни, де відбувається діяльність підприємства. Як наслідок — днями відпочинку можуть скористатися громадяни з усіх областей України.
Частина 4 ст. 12 Закону № 2136 передбачає відпустку за власний рахунок тривалістю не більше 90 к.дн. Нею може скористатися лише працівник, котрий виїхав за межі України або набув статусу ВПО, а отже, необхідно надати підтвердні документи. Особи, які виїхали з України, — документи, що підтверджують перетин державного кордону, а ВПО — документ про підтвердження відповідного статусу. Для оформлення відпочинку потрібно написати заяву. Працедавець має в обов'язковому порядку видати наказ (розпорядження) на дні відпочинку. Законодавчими нормами не заборонено надавати дні відпочинку частинами, проте на період воєнного стану загальна тривалість відпочинку не має бути більша за 90 к.дн.
Види відпусток без збереження зарплати на період дії воєнного стану не повинні надаватися більше, ніж на строк воєнного стану. Терміни надання днів відпочинку не мають перевищувати встановлених строків на законодавчому рівні. До речі, нормами законодавства не передбачено можливості відкликання працівника із відпустки за власний рахунок. Працівник може написати заяву з проханням достроково припинити перебування у відпустці.
[/hidden]
Наталія КИРІЧЕНКО, експерт із питань трудового законодавства та кадрового обліку, м. Чернігів
