Поновили, але не повідомили своєчасно працівника: звільняти за прогул не можна
Від редакції
Документ до консультації
Верховний Суд
Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року м. Київ справа № 569/7860/16-ц
<…>
Добровільно виконуючи вказане рішення суду, 13 квітня 2016 року відповідач видав наказ № 134-ВК, яким поновив позивача на посаді керуючого групою відділень Волинського регіонального управління ПАТ “УкрСиббанк”.
У зв’язку з відсутністю 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 на робочому місці в цей же день ПАТ “УкрСиббанк” направило йому лист за вих. № 03-3/162, в якому повідомило про видачу наказу про поновлення на роботі, а також — про необхідність з’явитися на роботі з трудовою книжкою.
В період з 14 по 20 квітня 2016 року включно ОСОБА_1 також не вийшов на роботу, що підтверджується складеними відповідачем актами про відсутність працівника на робочому місці.
Вищевказаний лист від 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав лише 20 квітня 2016 року, після чого на наступний день з’явився на роботу.
<…>
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що в період з 13 по 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу через його необізнаність про винесення роботодавцем наказу про поновлення на роботі та неознайомлення з цим наказом, у зв’язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 зобов’язаний був приступити до виконання своїх посадових обов’язків на наступний день після проголошення рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2016 року, яким його було поновлено на роботі, є неспроможними, оскільки до 20 квітня 2016 року позивач не знав про добровільне виконання роботодавцем цього рішення суду та не був ознайомлений з вищевказаним наказом від 13 квітня 2016 року № 134-ВК.
З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 235 КЗпП України, для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проведений судом розрахунок середнього заробітку відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
<…>
#ТрудовіСпори, #ТрудовіВідносини