Роботодавець не вправі змінювати правову підставу розірвання трудового договору

Від редакції

Документ до консультації

Верховний Суд
Постанова
Іменем України

10 липня 2019 року          м. Київ            № 644/881/16

<…>

КЗпП України передбачено такі форми організації праці, як сумісництво та суміщення професій (посад), а також врегульовано порядок оплати такої праці (статті 102-1, 105 КЗпП України).

Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

Згідно з положеннями частини першої статті 105 КЗпП України суміщення — це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, за що провадиться відповідна доплата до заробітної плати.

При роботі за суміщенням професій (посад) окремий трудовий договір не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням, запис до трудової книжки не вноситься.

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13.

<…>

Посилання ОСОБА_1 на порушення її трудових прав у зв’язку із зменшенням посадового окладу секретаря на початку 2015 року не може розглядатись як підстава звільнення її за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки нею пропущено строк для звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України. Доводи ОСОБА_1 про те, що її незаконно позбавлено премії за вересень та жовтень 2016 року безпідставні, оскільки відповідно до положень колективного договору ДП “Жовтневе лісове господарство” виплата премії є правом, а не обов’язком підприємства.

Не встановивши порушень роботодавцем законодавства про працю, суди дійшли висновку про відсутність підстав для звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не повідомив позивача про зміну істотних умов праці — зняття посадових обов’язків провідного інженера лісового господарства, які вона виконувала за суміщенням, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки зміна істотних умов праці, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України, має місце лише у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, а обставина, на яку посилається ОСОБА_1 і яка носила тимчасовий характер, такою зміною не є.

Разом з тим суди не врахували, що у разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення мають причини, що спонукали працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не був вправі змінювати підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України за відсутності відповідного волевиявлення позивача.

Відповідно до вимог частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

<…>

#ТрудовіСпори, #ТрудовийДоговір, #ТрудовіВідносини