Зміна облікової політики в умовах війни

За нинішніх умов майже всі підприємства змушені змінювати стратегію і тактику ведення господарської діяльності. Зважаючи на зовнішні чинники, це зазвичай зумовлює необхідність зміни облікових політик. Як відображати у фінзвітності такі зміни? Коли їх можна вносити? Як взаємопов’язані елементи облікової політики і що можна сказати про необхідність їх коригування? Про це наша стаття.

Ольга БУЛГАКОВА,
DipIFR, експерт з бухгалтерського обліку та оподаткування

Список використаних нормативно-правових актів:

1. ПКУ — Податковий кодекс України.

2. Закон № 2116 — Закон України “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів” від 03.03.2022 р. № 2116-ІХ.

3. Постанова № 187 — постанова КМУ “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації” від 03.03.2022 р. № 187.

4. Постанова № 426 — постанова КМУ “Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації” від 09.04.2022 р. № 426.

5. Постанова № 18 — постанова Правління НБУ “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” від 24.02.2022 р. № 18.

6. Методрекомендації № 635 — Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.13 р. № 635.

7. Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.03 р. № 561.

Документи до консультації

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Лист від 14.08.2016 р. № 31-11410-07-10/23534

Про подання фінансової звітності

<…> Відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” <…>, облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Згідно з пунктом 3.2 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом МФУ від 27.06.2013 р. № 635 (далі — Методичні рекомендації), облікова політика може бути змінена, як правило, з початку року.

Відповідно до пункту 3.4 Методичних рекомендацій розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за потреби вносяться зміни з визначеного часу.

Таким чином, підприємство може вносити відповідні зміни до розпорядчого документа про облікову політику протягом року з урахуванням норм, передбачених пунктами 3.2—3.4 Методичних рекомендацій.

Підпунктом 1 пункту 2 Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2015 р. № 573, внесено зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” <…>, якими передбачено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються (крім підприємств, як відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності):

1) для складання Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва:

• суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які визнані такими відповідно до законодавства (крім тих, які складають Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва);
• представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності;

2) для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва:

• суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;
• суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Ураховуючи зазначене, суб’єкти господарювання, про які йдеться у запиті, у 2015 році мали складати або Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, або Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, а з 2016 року складають Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва.

Директор Департаменту податкової,
митної політики та методології
бухгалтерського обліку Ю. РОМАНЮК

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Лист від 29.07.2003 р. № 04230-04108

Щодо застосування суттєвості у бухгалтерському обліку

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87, суттєвою інформацією визнається інформація, відсутність якої у фінансовому звіті і примітках до нього може вплинути на рішення його користувачів.

Міністерство фінансів України повідомляє такі методичні рекомендації щодо застосування суттєвості у бухгалтерському обліку.

1. Терміни, що застосовуються у цих рекомендаціях, мають таке значення:

Суттєвість — характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності.

Поріг суттєвості — абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.

2. Ознаками суттєвості облікової інформації є її кількісні та якісні характеристики, важливі для користувачів такої інформації.

3. Суб’єктами визначення суттєвості облікової інформації є органи, які уповноважені на регулювання питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності, та власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі — керівництво підприємства).

4. Об’єктами застосування суттєвості є:

• діяльність підприємства загалом;
• окремі господарські операції та об’єкти обліку;
• статті фінансової звітності.

5. Застосування критеріїв суттєвості до підприємства в цілому передбачає можливість використання спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності підприємством, обсяги діяльності якого нижче встановленого порогу суттєвості. Поріг суттєвості для застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається законодавством.

6. Суттєвість окремих господарських операцій та об’єктів обліку визначається керівництвом підприємства, якщо інше не передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для визначення суттєвості окремих об’єктів обліку, що відносяться до активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов’язань і власного капіталу.

Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом суттєвості рекомендується величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єктів обліку від їх справедливої вартості.

Для неприбуткових організацій порогом суттєвості окремих видів доходів, витрат і відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку рекомендується величина, що складає
0,5 відсотка від суми надходжень на провадження статутної діяльності.

Порогом суттєвості для визначення оренди фінансовою строк оренди приймається за величиною, що становить 75 відсотків строку корисного використання об’єкта оренди.

Для розкриття інформації про сегменти порогом суттєвості для визначення звітного сегмента приймається величина у 10 відсотків відповідно чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або фінансових результатів сегмента або активів усіх сегментів підприємства.

Для визначення подібних активів різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 відсотків.

Для інших господарських операцій та об’єктів обліку поріг суттєвості доцільно визначати у межах 1—10 відсотків з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об’єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості.

7. Застосування суттєвості для наведення статей у фінансовій звітності здійснюється, якщо форми фінансової звітності не встановлені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або іншими нормативно-правовими актами.

Кожну суттєву статтю слід наводити у фінансовій звітності окремо, а несуттєві статті об’єднувати зі статтями, подібними за характером або функціями. Суттєвість статті визначається її величиною і характером, що розглядається разом. Окремі, однакові за характером об’єкти бухгалтерського обліку доцільно об’єднувати в одну статтю, навіть якщо величина кожного виду об’єктів є суттєвою.

Статті, які мають суттєву величину і відрізняються за характером або функціями, слід подавати окремо. Зокрема, не можна об’єднувати такі статті фінансової звітності:

• монетарні та немонетарні;
• поточні та непоточні;
• операційні та неопераційні;
• відсоткові та невідсоткові.

Стаття, яка не є суттєвою для окремого подання її у фінансовому звіті, може бути достатньо суттєвою для окремого розкриття її в примітках до фінансової звітності.

При визначенні суттєвості окремих статей за поріг суттєвості може прийматися частка відповідної статті у базовому показнику. За базовий показник рекомендується використовувати:

• для статей балансу — суму власного капіталу та підсумок відповідного класу активів або зобов’язань;
• для статей звіту про фінансові результати — суму прибутку (збитку) від операційної діяльності або суму доходу або витрат за звітний період;
• для статей звіту про рух грошових коштів — чистий рух грошових коштів (надходження або видаток) відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період.

Заступник Міністра фінансів України
В. БУРЯКОВСЬКИЙ

#ВоєннийСтан, #фінзвітність, #ОбліковіПолітики